Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Як писати про церковнi справи?

17 березня, 2000 - 00:00

Про це йшла мова на першому російському Конгресі православної преси, який 11 березня завершився у Москві. Адже висвітлення церковних справ — то є для посткомуністичних суспільств дійсною проблемою, зважаючи на повну відсутність традицій, якихось прецедентів чи зразків. За умов, коли часто- густо журналісти не мають не те що якоїсь теологічної освіти, але й елементарного поняття про предмет свого висвітлення. Що іноді дає змогу створювати істинні шедеври. Сьогодні ситуація швидко змiнюється — до нашої редакції вже приходять на практику студенти журналістських факультетів, які пишуть реферати, курсові на релігійні теми, збираються писати дисертації. Але на «передовій» досі домінує стара гвардія.

Проблеми цієї специфічної царини журналістики впираються не тільки в освіту, — є й інші небезпечні грані. Наприклад, Сціллою й Харибдою залишається питання критики духовенства, особливо архієреїв, не згадуючи вже про аналітичний підхід до політики церкви чи навіть окремих її інституцій. Все це зібралися обговорити на Конгресі російські журналісти- «церковники» — світські та працюючi в Росiйськiй православнiй церквi.

Конгрес було задумано як епохальний захід, який мали звеличити своєю присутністю Володимир Путін та патріарх Алексій II. Передбачалося також заснування Союзу православних журналістів Росії й урочисте прийняття його Статуту. Як повідомляє агенція «Соборність», жоден пункт плану не було реалізовано. Підвели, насамперед, духовний та світський першоієрархи — не приїхали. Патріарх Алексій II, правда, надіслав своє вітання, де говорилося, що православна журналістика досягла «певної зрілості, у той час, як світська преса трактує теми Церкви вельми поверхово, а часто й тенденційно». Найбільш інформативними були слова Патріарха щодо незалежності журналістики: «У Церкві, що має ієрархічну структуру, нема й не може бути ніяких незалежних від священоначалія структур і об’єднань».

Не варто нагадувати, що незалежність ЗМІ в питаннях православного життя — найбільш хвороблива проблема церковної журналістики, особливо після тих численних скандалів, пов’язаних з моральною поведінкою єпископів, які останнім часом потрясли Церкву. Тому слова Патріарха не всі сприйняли як належне. Було висловлене протилежне переконання: «Залежність від єпископа ще не означає правди й вірності Христу. Декотрих ця залежність нещодавно привела до сліпої й безглуздої підтримки єпископа-содоміта (Никодима). Чи пам’ятав Патріарх про це, коли говорив про вірність ієрархії?» Пан Чапнін, автор Інтернет-часопису «Соборность», закликав православних журналістів керуватися у своїй праці церковними канонами, а саме, 55-м і 56-м Апостольськими правилами, які не забороняють публічно викривати злочини єпископів і тим самим виправдовують критику вищого духовенства журналістами.

Цікавою частиною Конгресу обіцяла бути дискусія «Церковна тема в світській газеті», яка стосувалася мирських журналістів, що пишуть на церковні теми, а також цензури. Тут була висловлена оригінальна думка про те, що «світська журналістика значно більш християнська, ніж церковна, адже церковні журналісти сором’язливо замовчують злочини єпископів.» Щодо цензури, то голова Видавничої ради МП єпископ Тихон Броницький вважає, що зараз про можливість відновлення церковної цензури говорити якось незручно, бо «суспільство досі переживає ейфорію свободи». Між тим, цензура необхідна — хоча б через відсутність богословської освіти у журналістів. Замінником церковної цензури має слугувати обов’язковий гриф «Друкується за рішенням Видавничої ради Московської патріархії».

Із певною зловтіхою я дізналася, що значну частину дискусій, особливо кулуарних, було присвячено «фатальній» для наших широт темі — «числу звіра» в ідентифікаційних кодах. Були й інші гострі «професійні» питання. Одні заохочували нуртувати у православних готовність до громадянських акцій непокори у зв’язку з ідентифікаційними кодами, а інші закликали присутніх до інформаційної війни з Вселенським патріархом — аби вибороти Московському патріарху місце «першого по честі» у Вселенському православ’ї.

Як нам використати цю бочку суперечливої інформації? Думаю, будемо керуватися Апостольськими правилами.

Клара ГУДЗИК, «День»
Газета: 
Рубрика: