Зверніть увагу: в транспорті великих міст усе частіше можна побачити людей, що читають не звичайні книжки, а з електронних пристроїв розміром із блокнот. Прогрес не стоїть на місці. Мабуть, тоді, коли в мобільні телефони почали закачувати книжки, аби читати по дорозі на роботу, винахідники нащупали золоту жилу. І якщо раніше багато людей скаржилися, що від читання з монітора комп’ютера швидко втомлюються очі, то розробники апаратних платформ для електронних книг (у народі — «електронні читалки») подбали про це, обладнавши читалки електронним папером — технологією, яка імітує звичайне чорнило на папері. За формою електронні рідери (від англійського read — читати) нагадують звичайну книжку, лише виготовлену з пластику. Великі обсяги пам’яті дозволяють зберігати в ній величезну кількість інформації, цілу бібліотеку.
Користувач електронної книжки виробництва lbook Олег Логвиненко вже встиг оцінити переваги такого читання: «Зображення дійсно схоже на папір, батареї вистачає надовго і очі менше втомлюються — це головна відмінність від кишенькового комп’ютера». «Нещодавно випадково наступив на книжку, й екран зіпсувався, — додає він. — Тепер чекаю, доки з’явиться кольоровий варіант».
Дійсно, останнім часом електронні книжки почали начиняти всілякими додатковими функціями. Менеджер магазину ТОВ «Ей-Сі-Ес» Олексій Борцов розповідає, що окрім додаткових функцій, які й раніше були у старіших моделях — калькулятор, календар, записник, функції перегляду фотографій і відео, аудіоплеєр, органайзер, — з’являються все нові й нові вигоди. «Електронний рідер дозволяє відображати анімовані малюнки, мультимедійні кліпи і відтворювати аудіокнижки та mp3-файли, а нові дорожчі моделі різних виробників мають різні корисні речі, як, наприклад, 3G модем, Wi-Fi, Bluetooth, micro USB, сенсорний і кольоровий дисплей», — розповідає він.
Проте незалежно від ціни і виробника, на всіх форумах і сайтах, де обговорюють електронні книжки, в один голос користувачі скаржаться на занадто «тендітний» екран. Дехто встиг за рік двічі-тричі поміняти екран, декому пощастило менше — деякі компанії не отримують запасних деталей для ремонту в сервіс-центрах.
Найпопулярнішими в Україні пристроями для читання електронних книг є Assistant, PocketBook, Sony, Prestigio, Amazon Kindle, хоча загалом продукцію такого роду випускають нині 34 виробники. Придбати такий гаджет можна в усіх обласних центрах України. До того ж, останнім часом ціни на електронні «читалки» дещо впали: можна знайти варіанти від 900 гривень. Виробники турбуються, аби пристрої читали всі формати тексту. У когось це виходить краще, як у PocketBook, а от на Wexler Book T7001 скаржаться — не розпізнає архіви, має труднощі з кодуванням у форматі txt, до того ж важко знайти прошивку. Пристрої постійно вдосконалюють, постійно випускають нові моделі. Цей продукт знайшов своїх шанувальників в Україні, проте оголошувати електронну «читалку» загрозою для паперової книжки зарано. «На паперову книжку ця поява не вплине ніяк. Купивши електронну, я не припинив купувати паперові, — ділиться думками поет Олесь Корж. — Українських текстів відносно багато в інтернеті, але читати нічого. Навіть якщо їх у мережі стане ще більше, все одно читати нічого буде».
При купівлі електронної «читалки» ви, скоріше за все, вже матимете якісь книжки, які встановив виробник. Дивно, але виробники чомусь не дуже зважають на те, кому і де продають продукцію. «У новій книжці була якась російська класика, а от із українського — тільки «Енеїда». Її я залишив, а решту видалив», — скаржиться Олесь Корж, який придбав собі PocketBook301. Він говорить, що в основному знаходить ті твори, що хоче почитати, в інтернеті. Якщо ж немає оцифрованого варіанта, то доводиться купувати, здебільшого в американських інтернет-магазинах. «Коли активніше купуватиму електронні книжки за кордоном, то придбаю Amazon Kindle», — додає Олесь. Ця компанія дає можливість своїм клієнтам безкоштовно завантажувати тексти з власного сайта Amazon Whispernet, що є значною перевагою.
Тарасові Малковичу книжка PocketBook360 дісталася в подарунок від інтернет-магазину bookland, який визнав упорядковану Тарасом антологію «Сновиди» однією з визначних книжок Львівського форуму видавців 2010 року. І йому з готовими текстами пощастило дещо більше: окрім «Енеїди», з української літератури там були також «Гайдамаки» Тараса Шевченка, а ще по кілька книжок російською, англійською і французькою мовами. «Також тут є словник, але без клавіатури практична користь його невелика, бо поки намацаєш слово стрілочками, то вже й забудеш, що хотів знайти, — ділиться враженнями Тарас і додає: — Дуже задоволений тим, що текст можна обертати на 360 градусів!» Менеджер львівської книгарні «Є» Анастасія Левкова зазначає, що окрім інших зручностей електронної книжки, є ще така річ, як постійна зміна житла — в таких умовах важко мати велику бібліотеку, якщо вона не завантажена в один невеличкий пристрій.
Проте говорити, що електрона «читалка» підкорила серце українського читача, ще зарано. Та й із українськими текстами в інтернеті ситуація не найкраща — не так уже й багато електронних текстів українською мовою, якщо порівнювати з доступними іншомовними варіантами й аналогами. А українські видавництва чомусь не дуже поспішають паралельно із друкованим виданням запускати в продаж електронний варіант. Отже, тут уже питання часу і здатності видавництв прораховувати ситуацію на крок уперед.
