Для істориків, соціологів, демографів не є таємницею, що один із найдревніших українських країв — Чернігівщина тихо, повільно, але неухильно вимирає. Чимало є причин цього явища, проте перебороти його в найближчій перспективі навряд чи вдасться. Тому одним із першорядних завдань є закарбування в друкованому слові якнайменших деталей історії краю Довженка й Тичини. Більше того, така фіксація виявиться належним внеском у загальноєвропейський тренд створення бази мікроісторій, зведена мозаїка яких творитиме Європу малих батьківщин.
Добра ідея зібрати докупи всіх тих, хто більшою чи меншою мірою був пов’язаний через народження, родинні зв’язки й інші чинники з теренами однієї з найцікавіших чернігівських земель, прийшла вочевидь авторам такого зведення — народному депутатові кількох скликань Віталію Шевченку і краєзнавцю Тетяні Чумак досить давно. Настільки численним та іменитим виявилося гроно тих, чиє життя переплелося з цим дивоглядним кутком України.
На перший погляд збірка виглядає впорядкованою в дещо дивний спосіб, оскільки кожна з представлених осіб є цікавою. І попри величину літературного, перекладацького, культурного доробку, її можна починати читати з будь-якого місця. При цьому ми зустрінемо якщо не відоме на всю Україну ім’я (скажімо, уродженців Ічнянщини Василя Чумака чи Степана Васильченка, музичної когорти братів Ревуцьких або таких частих гостей краю, як Василь Еллан-Блакитний), то на цілком несподіване, як незнана в Україні американська письменниця Соня Грін. Вона народилася в Ічні далекого 1883 року в єврейській родині Симона і Рахелі Шафиркіних. Або ж Іван Кмета-Ічнянський, котрий більшість зі своїх майже ста (!) років теж прожив в еміграції та восени 1985 року передрік занепад радянської імперії:
Землетрус у «Країні Великій»?!
Диктатура — в безодні...
Демократія встала...
Писати і мислить свобода!
Усі вони у своїй творчості так чи інакше повертаються до рідного краю, до передвоєнної Ічні, яка пам’ятає ще три храми навколо озерця посеред міста. Кожна з наданих біограм доповнена упорядниками зразками поезії, прози, прикладами перекладу літераторів Ічнянщини. У збірці чимало також ілюстрацій, у тому числі часів «старосвітської» Ічні та її околиць. Нові ж ілюстрації нерідко авторства доньки Віталія Шевченка Богдани, котра нещодавно видала чотиритомний нарис про цей край.
Цікавими з погляду несподіваних поворотів є долі тих видатних ічнянців за походженням, котрі прославили свій край за межами батьківщини. Приміром, до таких можна віднести Аркадія Сидорука, чий батько — Федір Сидорук був депутатом Верховної Ради УРСР, ніколи не вступавши при цьому в партію, а у своєму рідному місті — всіма шанованим лікарем. Сам Аркадій став міжнародним журналістом, перекладачем. Був кореспондентом ТАРС у Нью-Йорку, а за сумісництвом — першим кореспондентом РАТАУ при ООН. Або ж оповідь про фотохудожника Миколу Смілика, на перший погляд, простого фотокора місцевої «районки», але його роботи ставили за приклад викладачі Московського університету. Чи Андрій Євса, котрому з бідного селянського сина випало згодом перекладати світову класику з англійської та німецької мов...
Загалом добірку коротких біографічних нотаток та більш розгорнутих нарисів можна сміливо вважати своєрідною енциклопедією чернігівської інтелігенції. Чимало з цих біографій взаємодоповнюють одна одну, витворюючи таким чином єдину канву гуманітарного життя цього мальовничого краю України.
Приміром, навколо видатного ічнянця Василя Чумака виросло ціле гроно його дослідників. Так, одним із перших у вільній Україні написав про нього нарис київський публіцист Віктор Каспрук. Він знайомить нас із авторкою книжки «Родинне гніздо Василя Чумака» Ларисою Гудименко, племінницею поета.
Цікавим є також рішення упорядників надати слово ще живим літераторам, публіцистам спеціально для цієї книжки. Дехто написав автобіографічні нотатки, як, скажімо, нинішня ялтинська письменниця родом з Ічні Віра Кириченко, а інші скористалися цією нагодою для того, щоб описати долю власної родини, як це зробив Аркадій Сидорук. Він оповідає історію своєї матері, котра, відправивши чоловіка й двох синів на фронт, сама не пішла до розвідувальної школи, бо головним для неї було виховання сина і доньки.
Крім спрямованих у майбутнє оповідей про сучасних поетів і молодих письменників, лауреатів премій ім. Степана Васильченка, Василя Чумака та журналістської ім. Василя Плюща, у книжку увійшла також добірка поезій «Ічнянщина в художньому слові», яку розпочинає вірш Тараса Шевченка «Іржавець».
Ця літературно-краєзнавча праця стане, по-перше, чудовим посібником для вчителів краю, від яких залежить, чи триватиме надалі традиція митців слова родом з Ічнянщини, так і для тих, кому цікаво занурюватися у вир людських доль, якими з таким розмаїттям гаптована багатогранна історія України.
Чумак Тетяна, Шевченко Віталій. Літератори Ічнянщини. 100 імен; 700 відомих ічнянців: митці, науковці, діячі культури. — К.: Гнозіс, 2012.
