Мішель Уельбек, один із найтиражованіших письменників сучасної Франції, достукався нарешті й до україномовного читача своїм романом «Карта і територія», який було відзначено премією Гонкура. Роман, що вийшов у світ 2010 року, одержав не лише перемогу в найпрестижнішій премії для франкомовного світу, а й став відомим завдяки низці скандалів, пов’язаних із плагіатом. Скажімо, за заявою французького інтернет-порталу Slate, письменник у своєму романі скопіював декілька абзаців із французької Вікіпедії практично без змін. Але чи можливі такі звинувачення в постмодерній літературі взагалі? Ще однією особливістю цього твору є включення до переліку героїв не лише вигаданих, а й цілком реальних, як-от сам Уельбек (тому появу в сучасних українських текстах Андрія Куркова та Юрія Винничука одне одного як персонажів можна назвати явищем цікавим, але не оригінальним).
І все ж повернімося до «Карти і території» — роману, який, власне, продовжує світоглядну традицію автора. Філософські, політичні або ж, нині політкоректно кажучи — авторські погляди Уельбека далекі від поняття «позитивного мислення» й тієї ж таки політкоректності. Тож очікувати солодкавого мила зі щасливим кінцем чи хоча б думкою, що все обернеться на добре, — не варто. Криза європейських цінностей, критика цих цінностей — усе це присутнє в романі. Таким собі штучним продуктом штучного світу технологів (чи не натяк це на нинішні цінності) є головний герой роману — митець Жед Мартен, інфантильний, самотній, невиразний. Слава його наздогнала цілком випадково: за серію фотокопій (саме копій) туристичних карт. Так і не зрозумівши причини незвичайної популярності, митець, відпочивши від першої хвилі слави, знову береться за свою творчість... До речі, в цей «відпочинковий» період у Мартена з’являється єдине, певно, кохання — розкішна російська білявка-бізнесвумен (пієтет ще часів літературних студій Уельбека до Росії проглядає і тут), але закінчується пристрасть так само невиразно, ніби її й не було зовсім, не могло бути, змаліла, зійшла нанівець.
Цього разу картини героя в реалістичному стилі стають новим бумом. Мільйонери та мільярдери злітаються на його творіння, здіймаючи ажіотаж до неймовірних цінових вершин. Олії до вогню слави підлив ще один герой роману — ...Мішель Уельбек, письменник-відлюдник, котрий написав рецензію на серію картин. Взамін отримав власний портрет роботи художника. Далі канва сюжету перетворюється на детективну — автор убиває себе, точніше, вбито літературного Уельбека — жорстоко, садистськи, страшно. І хоч убивцю знайдуть, як і мотиви (картина Мартена, яку оцінюють на ринку в понад 50 мільйонів євро). Висновок живого автора цілком невтішний. Покоління дітей, а Жед Мартен народився приблизно в середині 1970-х, уже не шукає сенсу в творах мистецтва. Його влаштовують концептуальні вироби, що дають можливість кожному глядачеві бачити в них те, що він бажає бачити. Або не бачити взагалі нічого.
Ще одна, чи не головна тема роману: смерть і старість (евтаназія батька Жеда, архітектора з покоління до постмодерного часу) — лякає ними автор чи намагається достукатись до нас, заґрунтованих кольоровими колажами поп-культури та міцно затиснутих шпагатами матеріальних оцінок?
Цілісний, багатошаровий, іронічний роман, зітканий із реальних постатей (ще один другорядний герой Бегбедер, автор роману «99 франків», у романі не доживе до глибокої старості й помре десь у 60), собі такого шансу Уельбек не дасть). Однак вигаданий (чи не вигаданий) художник, мільйонер і самітник, так і доживатиме свого одинокого віку на сільській віллі у фрустраційній бездіяльності, не наважившись на добровільну смерть (як і батько, помиратиме від раку травної системи). «Потім усе вщухає, лише трава ворушиться од вітру. Цілковита й остаточна перемога рослин» — постфутуристичний і закономірний кінець «Карти і території»...
І наостанок, варто згадати якісний, цілісний переклад Леоніда Кононовича (вишукана мова у стилі «такою не розмовляють», здається, вписується у тло роману. Крім слова «придбавати», знайденого на сторінках книжки, — надто неоковирно для митця високого класу). Одним словом, присмерки індустріальної доби Європи цілком вдалися...
Мішель УЕЛЬБЕК. Карта і територія. Переклад Л. Кононовича, видавництво «Фоліо», 2012 р.
