Володимир Даниленко належить до тієї категорії письменників, про яких Ліна Костенко сказала: «Є дуже талановиті в нашій літературі постаті — не з тих, що роблять свій імідж, а з тих, що роблять свою роботу...» Щойно було представлено величезний доробок (32 книжки, з них п’ять антологій) Літературної агенції «Банкова, 2», ідейним натхненником та «прорабом» якої став Даниленко (див. репортаж, «День» № 82-83 від 8-9 травня ц. р.). Він виконав такий обсяг роботи, яку зазвичай виконує ціле видавництво. Так-от, ще не встигли автори насолодитися своїми надрукованими творами, а Спілка письменників — передати книжки до бібліотек, як пан Володимир порадував своїх шанувальників новою книжкою «Грози над Туровцем». До неї увійшли роман «Клітка для вивільги», повість «Сповідь джури Самойловича» та низка оповідань.
• Національна історія розпочинається з історії роду. Кожен український рід — це сконцентрована в біографіях генетично близьких людей історія країни. Цю істину добре усвідомлюєш, коли читаєш «Грози над Туровцем». До такої думки підштовхує і жанрове визначення книжки — родинні хроніки, натякаючи на приватний характер викладених письменником історій. Невдалий похід гетьмана Івана Самойловича в Крим (літо 1687 р.) — саме з цього моменту в книжці бере відлік історія Юрія Великоборця, зброєносця гетьмана Самойловича.
У повісті «Сповідь джури Самойловича» Юрій Великоборець — справжній лицар і людина слова. Недалеко від Житомира він засновує лісове поселення Туровець, а його дружиною стає Олеся, донька гетьмана Самойловича. Всі описані в книжці хроніки — це історії родів, що поселилися на берегах лісової річки разом із Великоборцем і дожили до нашого часу. Думки Юрія Великоборця в книжці Володимира Даниленка звучать актуально. Переконавшись у безперспективності побудови гармонійної України, вільної від чужинців і своїх запроданців, він приходить до невтішної думки, що єдиним гідним заняттям за такої ситуації залишається народження й виховання повноцінних дітей і зміцнення свого роду.
• Події в книжці охоплюють часовий проміжок від ХVII і майже до кінця ХХ століття. Переосмислюючи історичну концепцію Миколи Костомарова, можна сказати, що йдеться про час між Руїною та брежнєвським застоєм на землях між Житомиром, Бердичевом, Уманню і Фастовом, що постають у хроніках як арена боротьби амбіцій, характерів, волі окремих людей і народних мас. У своїй книжці письменник витворює регіональний міф, у якому Україну зображено як історію українських родів з їхніми чеснотами, вадами і дивацтвами.
• Такими постають у романі «Клітка для вивільги» геніальна співачка Аліна Іванюк, якій радянські спецслужби зруйнували життя, кохання і кар’єру через її зв’язки з дисидентами; православний священик Мацьківський з оповідання «Стигми преподобного Мацька», котрий порвав із католицизмом, глибоко переживши польську каральну експедицію після поразки Коліївщини; знахар Бенедь із оповідання «Сміх нічного пана», котрий вступає у двобій з дияволом; норовливий Нарай зі своєю нелюдською силою з оповідання «Ноги поліського злодія»; дід Денис із його лісовою таємницею з оповідання «Крик гриба»; баба Марина з демонічними здібностями з оповідання «Грози над Туровцем»; хлопчаки з шекспірівськими пристрастями з оповідання «Футбол по-туровецьки».
Нова книжка Володимира Даниленка — це постколоніальна візія української історії. У ній добре прочитується переконання автора, що політичні зміни можливі, лише якщо прийде вільна, сильна і патріотично налаштована людина, яка народить і виховає таких же вільних і сильних дітей. Дід Денис пояснює своєму онукові, що радянська влада завжди боялася, що Україна почне жити своїм розумом, без московських дядьків. А найбільше боялася сильних мужиків, яких не злякаєш кулаком чи револьвером; боялася, щоб вони не плодили собі подібних. Історія поразок у книжці постає як історія нищення та підкупу історичними ворогами українських родів, які могли би змінити майбутнє своєї країни...
• У романі «Клітка для вивільги» змальовано трагедію жінки, яка мала блискучий голос, але не змогла реалізувати себе в тодішньому СРСР. Її звинуватили «у відсутності радянського патріотизму, схилянні перед західною культурою» та симпатіях до європейських «буржуазних культур». Автор показує, як працює система залякування, стеження за інакомислячими й підкупу в тоталітарному суспільстві. У будинку письменника Євгена Концевича, наближеного до дисидентського руху, збиралися житомирські інтелектуали. Після того, як радянським спецслужбам вдалося дізнатися про їхні розмови, кадебешники вбивають журналіста Ґеня Бакальця й шантажують співачку Аліну Іванюк. Сконструйовану з терору і страху радянську систему показано також у вставних історіях роману, що їх оповідає перекладач Гомера, великий інтелектуал, колишній політв’язень Борис Тен.
• Проникливо, тепло і зворушливо описує автор історію чарівної, талановитої жінки вустами не по роках дорослого, уважного та розумного підлітка — її сина. Незважаючи на трагічність історії, в прозі відомого майстра слова чути притаманну Даниленкові легку іронію, дотепність, навіть жартівливі історії гармонійно вписуються в оповідь. У романі «Клітка для вивільги» філософія поразки людини розглядається як потаємний смисл, який дає небо, щоб через страждання й розпач людина перейшла в іншу якість, пов’язану з новою історією та новою долею. «Після краху, якого зазнали батьки, я іноді думаю, що всі нещастя, які обрушуються на людину, приходять або коли вона відхиляється від визначеного долею шляху і починає йти манівцями, або даються, щоб через страждання відкрити в ній потаємні сили і привести до успіху. Тоді найбільша втрата стає найбільшим здобутком, падіння — злетом, а нещастя й особиста драма — п’єдесталом, який возвеличує людину».
Один за одним герої книжки «Грози над Туровцем» переживають різні історичні та життєві ситуації, програють, але не здаються, щоб відродитися на новому виткові часової спіралі, зайнявши вищий щабель у своєму розвитку. І ця філософія гідності, терплячого завзяття й очікування щасливого повороту долі, який не можна впустити, бо так довго його доводиться чекати, особливо актуальна для наших днів. Здається, саме зараз цей час настав. Історія знову дає українцям шанс побудувати нову, справді незалежну, Україну. Сьогодні їй як ніколи потрібні люди розумні, чесні, мужні та вірні своїй Батьківщині.
