Одним із дієвих інструментів культурної дипломатії є переклади текстів іноземними мовами. Можна чекати, доки закордонний видавець і перекладачі прийдуть до вас купувати права, а можна ініціювати діалог самостійно. Другий варіант, схоже, і обрав український ПЕН-клуб, заручившись підтримкою громадського об’єднання перекладачів та культурних діячів, які мають на меті сприяти культурному обміну між німецькомовним простором та Східною Європою, «translit e.V.». Тож 25-31 серпня відбудеться онлайн-резиденція для німецьких перекладачів та перекладачок української літератури.
Підготовка до онлайн-резиденції вже розпочалася. Десять відомих українських есеїстів та есеїсток — Катерина Ботанова, Володимир Єрмоленко, Сергій Жадан, Вахтанґ Кебуладзе, Андрій Курков, Тарас Лютий, Таня Малярчук, Тарас Прохасько, Юрій Прохасько, Наталка Сняданко — розпочали роботу над текстами. А тим часом відбувається прийом заявок від німецьких перекладачів, серед яких «translit e.V.» обере п’ятьох найкращих. Після цього у серпні, як зазначають організатори, «упродовж семи днів учасники онлайн-резиденції у тандемах працюватимуть над перекладами есеїв по відеозв’язку. Крім того, відбудеться п’ять онлайн-лекцій про сучасну літературу та книжковий ринок України, жанр есею та перекладацькі техніки» (лекції будуть доступні на сторінках Українського ПЕН у соцмережах).
Результатом роботи резиденції стане збірка есеїв «Майбутнє, якого ми прагнемо», яку заплановано видати українською та німецькою мовами. У коментарі українському ПЕН-клубу керівниця об’єднання «translit e.V.» , перекладачка Клаудія Дате зазначила, «що коли в Україні відбувалися такі драматичні політичні події, як, наприклад, Євромайдан, німецькі читачі цікавилися есеїстикою на цю тему в медіа, але нині розмова про Україну затихла». «Це, між іншим, пов’язано із складністю ситуації. А говорити потрібно... Я дуже сподіваюсь, що наш спільний із ПЕН проєкт сприятиме багатоголоссю українських есеїстів у Німеччині», — зауважує Клаудія Дате.
Як сподіваються організатори, ця ініціатива також сприятиме налагодження зв’язків між українськими авторами та іноземними перекладачами (що є надзвичайно важливо й перспективно). А для самих перекладачів, як вважає Клаудія Дате, буде корисно попрацювати у тандемі з авторами, зокрема, аби переконатися, що текст — «артефакт культурного життя, тісно пов’язаний із досвідом автора, а також із суспільним середовищем».
