Це — твір про те, як прості солдати з Апеннін, втягнуті режимом Муссоліні у Другу світову війну на боці нацистської Німеччини й закинуті у 1942—1943 роках на безмежні засніжені простори Східної України та Росії, були змушені у нелюдських умовах рятувати свої життя і життя бойових побратимів. В умовах, коли щохвилини загрожує смерть від холоду на лютому 40-градусному морозі або від голоду, а згодом — полон, коли радянські військові та «особисти», не надто розбираючись у деталях, незрідка з ходу розстрілювали знесилених італійців, котрі вже підняли руки угору й прагнули лише одного: врятуватися, чи розчавлювали полонених танками... Як в таких пекельних умовах залишитися людиною, не втратити людське обличчя?
По суті, саме про це — «Сержант у снігах», повість учасника Другої світової війни, безпосереднього очевидця описуваних подій (дивом вирвався з оточення), сержанта італійської армії Маріо Рігоні-Стерна (01. ХІ. 1921-16. ХІ. 2008 р.), твір, який став літературною класикою у нього на Батьківщині й перекладений 40 мовами світу (автор писав його по гарячих слідах трагедії, у 1944—1947 рр., а видав лише у 1953 р., і, попри досить скептичне ставлення критиків, саме ця річ визнана вершиною італійської прози про Другу світову війну). Доля самого Маріо Рігоні-Стерна незвичайна (до речі, він постійно підкреслював: «Сержант у снігах» — це про мене і моїх товаришів, той сержант — це я сам, і взагалі, я волію писати лише про те, що особисто пережив, бачив і відчув на собі). Спочатку «ідейний» фашист (хлопець 21 року), який у жахливих умовах війни швидко перетворюється на переконаного пацифіста (як пишуть італійські історики, близько двох третин військових AMIR — Італійської армії в Росії, створеної за наказом Муссоліні, — загинуло в боях, під час прориву з оточення взимку 1943 року або потім у полоні), дивом вийшов з оточення у донських степах, потім, коли після капітуляції Італії в середині 1943 року нацисти поставили італійським військовим ультиматум: або ви продовжуєте воювати за «Велику Німеччину», або будете розстріляні чи ув’язнені — Рігоні-Стерн, який повернувся вже на Батьківщину, як «дезертир», таки потрапляє в полон — цього разу німецький. У концтаборі поблизу Ольштина (Польща) він починає викладати на папері (добре, що заховав олівець) все, що пережив на «Східному фронті», — ґрунтуючись на попередніх «маленьких» щоденникових замітках, не для публікації, а щоб минуле не зтерлося з пам’яті, а ще — щоб не ятрило душу в тривожних снах; така собі «літературна терапія», як сказали б сучасні психологи... Спочатку це були окремі уривки, записи. Потім, врятувавшись (німці перевезли усіх в’язнів концтабору з Польщі до Австрії, до містечка Прехібл, Маріо звільнився звідти лише у травні 1945-го, потім пішки здійснив 500-кілометровий перехід через Альпи додому), Рігоні Стерн впорядкував написане, і 1953-го року повість вийшла друком.
Те, що цей твір, ця чесна, страшна й правдива розповідь про війну, породжена ненавистю до будь-якого вбивства людей, вийшов в українському перекладі (до речі, блискучому, і дякуємо Андрію Омельянюку, який є автором біографічного нарису про Маріо Рігоні-Стерна), — це, безперечно, подія у нашому літературному житті. Тепер цю повість, перекладену багатьма мовами світу, прочитають і наші співвітчизники. Ця подія була б неможливою без величезної допомоги видавництва «Кліо» (керівник — Віра Соловйова), завдяки зусиллям якого книжка побачила світ, без сприяння італійських колег — Інституту досліджень історії суспільства та релігії, асоціації «Іль Понте-Міст», Італійського інституту культури в Україні, а також особисто сеньйори Франчески Ломастро (автора ґрунтовної передмови про італійців на «Східному фронті» Другої світової війни) і сеньйори Анни Пасторе (президента Італійського інституту книги). Винятково важливою є й роль українських науковців: професора Олександра Потильчака, який багато років присвятив дослідженню долі військовополонених Другої світової, зокрема італійців (йому теж належить змістовна передмова до книжки, присвячена цій проблемі), а також професора Юрія Шаповала та багатьох інших.
Тепер «Сержант у снігах», класика європейської військової мемуаристики, книга, сповнена драматизму і гуманності, прийшла і в Україну. Поза сумнівом, цей твір не залишить байдужим жодного читача.
