Пандемія covid-19 у світі збурила зацікавленість пересічних українців доказовою медициною. Наразі якісні медичні тексти важливі й потрібні хоча б для розуміння того, як жити поряд з вірусом, який змінив життя людства. Про розвінчування медичних фейків та міфів, побутове невігластво і просвітництво, а також про те, що медицина має бути доказовою апріорі, — наша розмова з медичною журналісткою та письменницею, авторкою серії книжок для дітей «Просто про науку» Наталією БУШКОВСЬКОЮ.
«МОЇ ТЕКСТИ ПРО ТЕ, ЧОМУ ПАЦІЄНТ МАЄ БУТИ ОБІЗНАНИМ»
— Знаю, що раніше ти викладала англійську та італійську мови. Чому почала займатися медичною журналістикою? Чи мріяла стати лікаркою в дитинстві?
— Так, лікаркою мріяла стати. Читала з захопленням малу медичну енциклопедію своєї бабусі. Вона у мене провізор. Але потім вирішила: якщо ти не впевнена, що медицина — твоє покликання, то краще не ризикувати. Але завжди із задоволенням читала медичні тексти і книги. І мої улюблені серіали — про медицину.
— Яка твоя місія як медичної журналістки та письменниці — нести просвітництво в маси? Доводити користь доказової медицини?
— Місія будь-якого журналіста — інформувати і надавати контекст до інформації, яку він подає. Хтось це робить у плані політики, хтось — економіки. Я роблю це в контексті медицини. Я взагалі починаю не любити фразу «доказова медицина». Так ніби це альтернатива, за яку потрібно боротися.
Будь-яка медицина має бути доказовою. Натомість мої тексти мають довести, чому не повинно бути медицини думки. У вас є своя думка про рік, коли почалася Перша світова війна? Чи своя думка про те, хто написав «Собор Паризької Богоматері»? Безглуздо звучить, правда? Тоді чому має бути «своя думка» про те, чи працює вакцинація? Так, може бути дискусія навколо певних нюансів. Але це вже розмова науковців з науковцями, а не висновки для мас.
А ще мої тексти — про те, чому пацієнт повинен бути обізнаним. Вони радше для цього. Це вбереже його від шкоди самолікування, допоможе вчасно звернутися до лікаря і краще з ним порозумітися. Ми всі несемо відповідальність за своє здоров’я і здоров’я наших дітей. Я вважаю, що знання про те, як надавати першу допомогу, чому щеплення не вбиває, а антибіотики не можна купувати без рецепта, так само важливі, як і знання базових речей з літератури чи історії. Проте наукового невігластва люди зазвичай не соромляться. А дарма.
— Чи любиш ти спростовувати медичні фейки та міфи? Розкажи про найбезглуздіший.
— Люблю. І це моя робота. Найбезглуздіші — це, звичайно, про коронавірус. Зубна паста лікує коронавірус, сік горобини лікує коронавірус. Усе це інколи навіть ніяково спростовувати.
— Яка твоя улюблена медична тема, на яку ти можеш говорити годинами?
— Щеплення. Певно, з намагання зрозуміти, де міфи, а де правда щодо щеплення, і почалася моя журналістська діяльність.
«ХОЧЕТЬСЯ НАДАТИ ДІТЯМ БІЛЬШЕ НЕТИПОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО УКРАЇНУ»
— Твої дитячі книжки із серії «Просто про науку» — про народження дітей та про віруси — це логічне продовження медичної журналістики і просвітництва, але вже для малих читачів. На кому ти їх випробовувала? Чи були твої діти їхніми першими читачами?
— Читачами — ні. Але їхні запитання були прекрасним тренуванням, як доносити до дітей інформацію. І я бачила, що їм це цікаво. Я давно мріяла писати для дітей. Тож одного дня треба було таки наважитись.
— Про що б ще ти хотіла написати?
— У мене багато ідей. Але я хочу вийти і за медичні теми, спробувати написати художні твори. Можливо, нон-фікшн про тварин чи рослин. Хочеться надати дітям більше нетипової інформації про Україну. Показати, що наша країна дуже різноманітна. Мені здається, цього не вистачає в дитячій україномовній літературі.
— Що, на твою думку, найголовніше знати про вірус, який змінив життя всіх нас — covid-19?
— Що його можна перемогти. Якщо не вестись на дурниці.
— Заняття медичною журналістикою якось допомагає тобі в реальному житті?
— Так, звичайно. Мені легше оцінити стан дитини і не панікувати. Легше зреагувати на надзвичайну ситуацію. Але і тривожність це теж підвищує. У мене паніка, коли чую, як батьки дозволяють пити молоко, куплене на ринку, — я відразу уявляю все різноманіття кишкових інфекцій. Або коли хтось вважає, що дитину варто заразити вітрянкою, аби в дитинстві перехворіла. Моя робота й спілкування з лікарями і пацієнтами показали мені, до яких трагічних наслідків це може призвести.
— Порадь книжки для читачів, які цікавляться доказовою медициною.
— «Медицина доказова і не дуже» Андрія Сем’янківа, цикл книжок про здоров’я Дарки Озерної. Книжку «Рак — імператор всіх хвороб» — вона наочно доводить, чому рак не можна вилікувати травичкою чи золотою пігулкою. «Пандемія. Неймовірна історія вірусів» Соні Шах дуже яскраво допоможе краще зрозуміти сучасну пандемію.
— Що ти читаєш сама?
— Останнім часом переважно нон-фікшн. Але кого я обдурюю? Я читаю дослідження, накази МОЗ і сайт CDC. Кажу це, і трохи сумно. Останні два роки мало ресурсу просто для насолоди літературою. Але остання художня книжка, яка в процесі прочитання і вражає, — «Смерть Лева Сесіла мала сенс».
