Мемуари називаються «Після визволення... 1944—1956» — це своєрідний репортаж зі сталінських таборів. Заарештована 25-річною дівчиною за зв’язки з польським підпіллям, Барбара Скарґа (1919—2009 рр.) пройшла всі етапи радянського «перевиховання»: тюрма, трудові табори, заслання... Хоч події в книжці описано з віддалі трьох десятиліть, авторка дуже живо відтворює збережені в пам’яті деталі й сюжети з побуту зеків, образи людей по цей і по той бік колючого дроту, свої тогочасні думки й відчуття. Це непроста мандрівка спогадами, але, як пише авторка: «Є речі, варті не просто бути зафіксованими. Про них треба б кричати так голосно, щоб той крик почули всі. Бо вони й досі актуальні, й досі наче камінь на нашій долі...»
Ці спогади — не лише ще особистий досвід Барбари Скарґи, якій випало жити в епоху зміни політичних режимів і мапи світу, а й важливе та цінне свідчення про тоталітаризм як одну із патологій, це промовисте застереження про те, як загравання з певними теоріями та ідеями може зіштовхнути людство у прірву.
Книжка «Після визволення... 1944—1956» вийшла у «Видавництві 21» за підтримки Польського Інституту в Києві. Переклад українською зробив Дмитро Антонюк за підтримки Міністерства культури і національної спадщини Польщі в межах Стипендіальної програми Gaude Polonia.
