Про жінку написано чимало творів, адже саме вона надихає поетів та художників, спонукає чоловіків на героїчні вчинки, але при своїй тендітності часто є вольовою та сильною особистістю. Мінлива за своєю природою жінка все сприймає через призму емоцій. Тема жіночої психології завжди цікавила письменників і служила хорошим приводом для роздумів, але, як відомо, про жінку і для жінки раніше писали переважно лише чоловіки. Адже, загалом, жіноче письменництво виникло набагато пізніше чоловічого.
Нещодавно на «Книжковому Арсеналі», в рамках дискусії про жіноче письмо, традиції та новаторство жіночої прози, відбулася презентація книжки сучасної української поетеси, прозаїка та авторки «Дня» Людмили Таран. Нове видання малої прози називається «Прозорі жінки». У ньому авторка з іронією та любов’ю досліджує жіночу тілесність у різних її проявах. «Ми не повинні занурюватися у стереотипи і ділити літературу на чоловічу та жіночу, — вважає видавець і літературний критик Ростислав Семків. — У цій книжці ми зіштовхуємося із жіночою тілесністю не в сенсі сексуальності, еротичності, а в ширшому значенні: відчуття, сприйняття, опис запахів, дотиків. Це посібник, за яким можна констатувати, що в Україні існує сучасне жіноче письмо. Переконаний, що нова книжка Людмили Таран буде цікавою як для жінок, так і для чоловіків. Читачі-чоловіки тут ніби підглядають у шпаринку. Книжка дозволить нам краще зрозуміти жінок».
Людмила Таран пропонує читачам новий погляд на жіноцтво. У кожної героїні — своя доля, свої життєві перипетії, переживання, кожна з них сприймає і долає труднощі по-різному. «У моїй книжці немає ідеальних жінок, адже це не фантастика, — розповідає авторка. — Ідеальних жінок не існує в принципі — у кожного з нас є свої скелети у шафі. Мої героїні постійно щось відкривають для себе, і часто ці відкриття бувають неприємними. Це історії з реального життя. Скажу більше — перечитуючи книжку, я зрозуміла, що в одній із повістей, не усвідомлюючи того, написала про себе. Сподіваюсь, кожна читачка якоюсь мірою впізнає себе у тій чи іншій героїні та відкриє себе з іншого, раніше невідомого боку».
Книжка читається легко, до того ж її чудово проілюстровано. Читачів відразу заінтригують назви оповідань: «Автопортрет в ліжку», «Дика кішка в центрі Києва», «Вона і золотий дощ», «Замок тамплієрів», «Криза середнього віку», «Небо в алмазах». Кожне — з посиланням на конкретний досвід. Читачеві буде цікаво порівняти його із власними переживаннями. «Почала писати цю книжку з оповідання, яке має доволі банальну назву «Love story», — розповідає Людмила Таран. — І це насправді моя реальна історія кохання — до Львова. В оповіданнях йдеться про жінок, які хочуть бути самодостатніми. Але моя книжка не є феміністичною, хоча, за бажання, читачі знайдуть тут і цей мотив».
Дві новели у виданні пов’язано з трагічними подіями. Одна — про Майдан, друга — про війну. За словами Людмили Таран, перед виходом книжки її роздирали сумніви. «Адже здебільшого це історії, які годяться для спокійного життя, не схожого на наше сьогодні, — пояснює авторка. — І це мене довго пригнічувало. Але тоді я згадала вірш «Поет під час облоги ночі» Лесі Українки, в якому вона обстоює думку про те, що кожен має робити свою справу. Він мене заспокоїв».
Завершальне оповідання книжки має містичний характер. У ньому йдеться про вагітного чоловіка, на якого авторка начепила жіночі проблеми. Про те, над чим ще мучаться, про що розмірковують і з чого сміються жінки — читайте у новій книжці Людмили Таран.
19 травня о 18.00 у київській книгарні «Є» (вул. Лисенка, 3) відбудеться дискусія з приводу виходу книжки Людмили Таран «Прозорі жінки» на тему: «Жіноче письмо: табу, самоцензура, тілесний досвід». Модератор — Віра Агеєва. Учасниці: Ірина Славінська та Дана Павличко.
