У кожній родині зберігаються старі фотографії. Вони передаються у спадок від старшого покоління до молодших.
Та часто буває так, що необхідно виправити якісь дані про відому людину, чи уточнити певні деталі з її життя.
Але у даному випадку мова йде про «виправлення» фотографії українського поета Василя Чумака, який загинув від рук денікінців у листопаді 1919 року в неповні 19 років.
Чому саме йдеться про виправлення? Так трапилося, що оригінал фотографії Василя Чумака зберігався у моєї бабці Уляни Григорівні Книш (Чумак) в містечку Ічня на Чернігівщині.
А Уляна Григорівна була старшою сестрою Василя Чумака.
Ця фотографія підписана В. Нікольській, Валі Нікольській – дівчині-гімназистці з якою зустрічався Василь Чумак.
Після трагічної загибелі Чумака В. Нікольська передала це фото батькам поета, Григорію Семеновичу і Анастасії Петрівні. Від них вона потрапила до Уляни Григорівни Книш, а від неї до мене.
І тут постає питання, як могло так трапитися, що у Вікіпедії, і навіть в збірках творів Василя Чумака на фотографії по-суті зображений не він?
Ніби все і правильно, гімназична форма, вуса, та навіть зачіска, але ця особа лише дуже віддалено схожа на В. Чумака.
У хаті Уляни Григорівни Книш (Чумак) на стінах на вишитих рушниках висіли фотопортрети її братів Василя і молодшого Миколи.
Микола Чумак був здібним літератором. Його заарештували в Києві за фальшивим доносом у 1936 році, і він загинув у сталінському концтаборі біля Магадану в листопаді 1941 року.
Уляна Григорівна давала перезнімати фотографію Василя Чумака саме з цього збільшеного фотопортрету.
Вона перестала довіряти прохачам після того, як директор ічнянського краєзнавчого музею Микола Будко попросив перезняти декілька фотографій поета. А повернув їй тільки копії.
Це розкрилося лише десь через півроку. Старша донька Уляни Григорівни Книш Олена Сергіївна пішла до цього Будка вияснити, як взагалі таке могло статися.
Але він сказав, що оригіналів цих фото в нього вже немає. А через деякий час у журналі «Україна» з’явилася стаття про Чумака, де вперше були опубліковані вилучені незаконним шляхом в родини поета світлини.
Подальша доля цих фотографій невідома. Залишилися лише копії.
На одній із цих фотографій Василь Чумак із своїми товаришами-гімназистами з Городянської гімназії, а на іншій, яка була зроблена в червні 1919 року, він з відомими українськими поетами Михайлем Семенком та Валер'яном Поліщуком.
У моєму архіві зберігаються усі збірки поезій В. Чумака, котрі були видані після його реабілітації.
Це вибрані твори «Червоний заспів», які вийшли у видавництві «Радянський письменник» у 1956 році, завдяки подвижницькій праці літературознавця і поета Степана Крижанівського, котрий власне після майже тридцяти років небуття і повернув ім’я Чумака Україні.
Але фотографія. На ній особа віддалено схожа на В. Чумака, але явно не він.
Тут можна зробити припущення, що фотографія Чумака дуже багато разів перезнімалася, і при цьому ще й ретушувалася. Що ще більше змінювало фотообраз українського поета.
Через 12 років, у 1968 році, письменник Степан Крижанівський підготував до перевидання твори Василя Чумака у видавництві художньої літератури «Дніпро».
І що цікаво. Ця фотографія вже значно наближена до дійсного фото поета. Вона виглядає саме так, як і портрет Чумака, котрий висів у хаті моєї бабусі Уляни Григорівни. Але ж то була лише фотокопія.
У 1969 році у видавництві «Молодь» вийшла повість-есе «Спалах» про Василя Чумака письменника Юрія Бурляя.
Бурляй мабуть єдина людина, яка здогадалася позаписувати спогади про брата в Уляни Григорівни Книш (Чумак).
Там Валя Нікольська виведена письменником під іменем Галя. Можливо саме тому, що так простіше було оприлюднювати згадку про кохання поета і вродливої гімназистки не переходячи певні межі.
У видання творів Василя Чумака в 1982 році у видавництві «Молодь», його мальований портрет на суперобкладинці також дуже віддалено нагадує оригінал.
А портрет на обкладинці літературно-критичного нарису «Василь Чумак» літературознавця Степана Крижанівського, який вийшов у видавництві «Радянський письменник» в 1990 році, скоріше за все, є фотокопію з якогось невдалого портрету Чумака.
Те ж саме можна сказати і про дуже приблизне фото в останньому і найбільш повному виданні творів Чумака «Червоний заспів». Видавництво «Молодь» 1991 рік.
Розглядаючи історію цієї старої фотографії хотілося б сподіватися, що коли в майбутньому все-таки виникне питання про перевидання творів Василя Чумака, при його підготовці вже будуть користувалися «виправленою» фотографією поета.
Щоб читачі могли побачити, яким дійсно український поет Василь Чумак був за життя.
