В центрі герба Вроцлава намальована відрубана голова. Не стилізація, а справжня чоловіча голова, з заплющеними очима, страдницьки відкритим ротом і розкиданим довгим волоссям. На всіх трамваях, наприклад, є ця композиція.
Зрозуміло, що покровителем міста вважають Іоанна Хрестителя, але для людини, що виросла поза контекстом католицизму з його культом тілесних страждань, це виглядає дещо зловісно.
Починаєш придумувати, а ким або чим можна було би замінити центральний символ.
В першу чергу спадає на думку гном. Сотні мініатюрних бронзових гномиків-«краснолюдків» можна знайти у найнесподіваніших місцях, причому немає двох схожих. А породив це плем’я, хай опосередковано, Фрідріх Майор — талановитий митець і унікальна людина, створивши в глухі роки військового стану на початку 1980-х «помаранчеву альтернативу», учасники якої, удаючи гномів, улаштовували веселі антидержавні перформанси. А у вільні часи почалося нашестя уже гномів бронзових. Гарний був би герб.
Або ось, наприклад, церква святої Єлизавети в центрі міста. Побудована ще в Середньовіччя, сягала висоти 130 метрів. У ХVІ столітті через сильну бурю обвалилася, але, на диво, ніхто не загинув, крім чорної (звісно, якої ж іще) кицьки. Оця тваринка виглядала би дуже доречно, бо, по суті, принесла себе в жертву, врятувавши людей, які могли б загинути, — у Вроцлаві тоді про це й говорили як про диво. Але не люблять чомусь кицьок на гербах. Несолідно.
Чи просто намалювали постать сивовусого дядька з деревцем у руках, якого я бачив вранці на автовокзалі. Назагал ця постать дуже добре характеризувала би Вроцлав: старе місто, що потопає у зелені, цілком могло би мати такого покровителя.
На думку спадають все нові й нові образи та символи, загрожуючи зробити уявний герб завбільшки з сам Вроцлав. Хай уже буде голова.
Зрештою, тут так затишно і спокійно, що потрібен до цієї загальної розслабленості якийсь контрапункт.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Вроцлав—Київ
