Україна багата на таланти. Але вони не затребувані. Якщо говорити про те, чи ринок покриває їхні потреби — звичайно, ні. Дехто з цих людей іде в рекламу, дехто — в іншу сферу. Раніше їхали в Росію, де на них насправді не чекали, і знімалися у другосортних серіалах в ролях охоронців, водіїв і на більше навіть не розраховували. Добре, що зараз ми перекрили канали з Росії і наші люди можуть грати у своїх проектах головні партії. З одного боку, на терезах такої родючої землі, як Україна, велика кількість талановитих людей, співочих, людей з мелосом. З другого — немає поля для їхньої реалізації.
Ці роздуми не є песимістичними, бо я оптиміст. Багато людей знаходять інші ніші, виходять на ринок, спілкуються, роблять постановки самотужки. Хтось має більше таланту і можливостей проявляти себе через соцмережі і знаходить у цьому себе.
Та все ж ситуація залишається критичною. Коли молода людина закінчує театральний інститут чи консерваторію, вона залишається сам на сам зі світом. Творча професія — специфічна, вона працює з такими цікавими технологіями, як психологія, ідеологія, самовираження, самопроекція. Часто ці речі є незрозумілими стороннім. Коли творча людина суспільством не сприймається, вона стає незахищеною, починає комплексувати. Сьогодні молоді і творчі люди є дуже беззахисними.
Є потреба зрушити критичну ситуацію з мертвої точки. Ми вирішили взяти цей процес хоча б частково в свої руки. Так виникла ідея створення міжнародного конкурсу для молодих режисерів. Він дозволить запустити молодіжний рух у цьому напрямку. Засновником Міжнародного конкурсу постановок молодими режисерами в жанрі малі театральні постановки «Small Theater Productions» та Міжнародного конкурсу постановок молодими режисерами в жанрі оперети/мюзиклу/опери-буф «Musical Art Project» є Київський національний академічний театр оперети, співорганізаторами — Київський експериментальний театр «Золоті ворота», Продюсерський центр OpenDoors та Державна агенція промоції культури України.
В Україні вже робили подібний проект, наприклад, в Одесі. І він мав успіх. В Україні не створені необхідні умови для реалізації молодих людей. В той час, як основна мета конкурсу — відкрити мистецькі таланти, знайти молодих талановитих режисерів. Ми організовуємо лабораторію, де людина, яка хоче розвиватися, знайде себе. Учасники подають заявки, з яких Експертна рада відбирає найцікавіші й визначає режисерів, які братимуть участь безпосередньо у лабораторії для молодих режисерів та покажуть свої роботи. Найкращі, на думку експертів, матимуть змогу поставити вистави на сценах Національної оперети, театру «Золоті ворота» та у Мистецько-концертному центрі ім. Івана Козловського. Тут виграє і театр, бо знаходить молодого режисера, який розуміється на жанрі оперети, мюзиклу, і зможе зробити хорошу постановку в нашому театрі. Театру оперети цікаво знайти «молоду кров» у музичній режисурі, яка представлена в Україні, на жаль, менше, ніж драматична.
Я пам’ятаю свій шлях. Ходив, писав проект, сам продюсував його, знаходив кошти, і тільки на таких умовах зі мною погоджувалися працювати. Сьогодні театри не мають достатньо коштів на свої постановки, тож як можна говорити про те, щоб з вулиці прийшли режисери і ставили експерименти?! Зокрема, наш театр — це великий інструмент, в якому задіяні актори, балет, хор, оркестр, різні цехи. Крім того, більшість театрів є репертуарними, коли вистави протягом сезону йдуть мало не щодня, але, незважаючи на таку складність і витрати, ми розуміємо, що потрібно створити експериментальне коло і давати молодим шанс. Для цього і створювався цей проект.
Часто у пошуках відповіді ми звертаємося до європейського досвіду. Все прогресивне в Європі є таким не тому, що вони мають більше ідей, а тому що вони мають на це гроші. На жаль, у сфері культури та мистецтва багато чого залежить від грошей. У Європі є дуже багато пільг. Там працює закон про меценатство, який дозволяє меценатам підтримувати мистецькі лабораторії, театральні проекти, художні акції, культурний рух. Варто лише звернути увагу на те, скільки людей сьогодні з’їжджається до Польщі, навіть до центру Гротовського (хоча він був створений давно і закрився у 1984 році). Він і досі має славу, бо це був цілий неформальний рух, який підтримували воєводства, допомагали фінансово. В Україні вкрай обмаль фондів, які підтримують мистецтво. Є фонди, які займаються політикою, громадянським суспільством, а мистецтвом — одиниці. Проблема в тому, що за великої кількості творчих людей у нас бракує таких фондів. За кордоном інша специфіка — там дуже важко потрапити в державні театри, але є можливість займатися власними проектами через різні інституції. Артист має задум, виграє під нього грант, і поки ставиться цей проект, вже подає заявку на інший грант для іншого проекту. Це безперервний потік. Митець може подавати заявки одразу на кілька грантів і вигравати їх. В Україні система грантів слабо розвинена. Є лише закордонні культурні інституції, які зацікавлені в розвитку і промоції своєї культури.
Переконаний, що в подальшому конкурс для молодих режисерів має стати державною програмою! Ми мусимо знаходити талановитих людей, які будуть розвивати і примножувати українську культуру. Це наше надзавдання. Я переконаний, що будь-який рух, який починається з малого, переростає в потужну енергію, яка об’єднує і руйнує канони, що заважають культурі розвиватися.
Богдан СТРУТИНСЬКИЙ, народний артист України
