Знамениті руїни ставки Гітлера «Вервольф» («Перевертень») під Вінницею, біля селища Стрижавка, — це низка залізобетонних брил різного розміру, розкиданих по чималій ділянці обгородженого сітчастим парканом лісу. На вході — будиночок з касою і туалетом, дорослий квиток — 20 гривень, дитячий — 10. До квитків видають ще план-мапу з позначками, що де було, але зорієнтуватися все одно складно, бо чітко прокладеної туристичної стежки нема, рівно як і вказівників біля самих об’єктів. Точно можна ідентифікувати тільки басейн, що зберігся якимось дивом. Одне слово, потенційно прибуткова територія так само поточена українськими злиднями і нехлюйством, як тутешній ліс короїдом.
Бетон потемнів від часу, потріскався, заріс мохом і лишайником і був би схожий на цілком природні виходи скальних порід (принаймні, для неозброєного геологічним знанням ока), якби не арматура. Металеві гнуті штирі 20—30 см завдовжки, з гострими краями, стирчать інколи просто з землі, наче волосини з тіла напівпохованого чудовиська. Якщо втратити пильність, можна зіпсувати взуття або навіть поранити ногу.
Блукаючи в цій сосновій, просякнутій квітнем холодом тиші, спіймав себе на думці, що рештки «Перевертня» — унаочнена метафора сучасної ситуації з нацизмом і подібними йому людиноненависницькими ідеологіями: зруйнований, похований, але не до кінця. Все ще на виду, все ще небезпечний і може підло і по-дрібному вдарити, інфікувати, ба навіть покалічити чи вбити. Обережність і особиста гігієна — не завадять. І, на відміну від руїн бункера, на час тут покладатися не варто.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Стрижавка—Київ
