А втім, весь сюжет можна реконструювати з офіційних джерел. Прошу вибачення в читачів за подальший канцелярит — наші чиновники все ніяк не навчаться оформлювати думки людською мовою. Отже, згідно з інформацією на сайті міністерства, там відбулася нарада за участі керівників національних творчих спілок, а також представників міністерства фінансів та Державного комітету телебачення і радіомовлення. Під час наради розглядалися питання практичного застосування положень закону України «Про захист суспільної моралі» в частині забезпечення громадського контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі творчими спілками.
Учасниками наради було прийнято рішення звернутися до комітетів Верховної Ради з питань культури та з питань свободи слова за роз’ясненнями положень закону «Про захист суспільної моралі» в частині забезпечення громадського контролю за дотриманням вимог законодавства у сфері захисту суспільної моралі творчими спілками, що діють у сфері мистецтва й журналістики. Відповідно до прийнятого рішення, Міністерство культури (і ось тут привід для скандалу) також має розробити й затвердити персональний склад Експертної ради з питань захисту суспільної моралі з метою розробки критеріїв віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер.
Отже, про відродження Нацкоммору не йдеться. Але диявол — у деталях. Як зазначила перший заступник міністра культури Світлана Фоменко: «Міністерство... розглядає необхідність розробити порядок фінансування діяльності творчих спілок, на які покладено здійснення цього контролю (за порнопродукцією. — ДД), адже, вимагаючи здійснення цієї функції, ми маємо і забезпечувати її здійснення. Проте, нажаль, з державного бюджету ми можемо фінансувати лише національні спілки, а цей контроль покладений на всі спілки і питання потребує вирішення. Необхідно також з’ясувати, чи готові спілки виконувати функцію контролю за суспільною мораллю та які їм потрібні механізми для здійснення цієї функції».
Тут виникає логічне запитання: якого дідька творчі спілки (а їх в Україні не один десяток) мають замірювати рівень порнографії в мистецтві, а ми ще й маємо їм за це платити зі своїх податків?
Виявляється, що, згідно з «Законом про захист суспільної моралі», Мінкульт має розробити «критерії віднесення продукції до такої, що має порнографічний характер». Критерії, вироблені спочилим Нацкоммором, розумно проігнорували. Натомість вирішили створити експертну раду, яка цими критеріями займеться. Вона нічого не заборонятиме. А от її рекомендації можуть стати практикою нового контролюючого органу, абсолютно нам непотрібного. Адже контроль за дотриманням законодавства, в тому числі в царині моралі, вже й так здійснюють правоохоронці. Накидати функції цензорів гуманітаріям — цілковито радянська нісенітниця.
Це все нагадує стандартний фінал фільму жахів, коли герой, втративши своїх соратників, стікаючи кров’ю від численних ран, з останніх сил вганяє осиковий кілок (або єдину кулю, що лишилася) в тіло чудовиська й начебто вбиває його. Проте замість титрів ми бачимо, як на задньому плані повстає свіжий, ще жахливіший монстр. А у фільмі-продовженні виявляється, що мало вбити конкретну потвору — треба знищити злий дух, котрий віє де хоче і вселяється у все нові й нові тіла. Поки закон «Про захист суспільної моралі» існуватиме у сьогоднішній формі, нові Нацкоммори повставатимуть з небуття.
