Вочевидь, прозвучу самовпевнено, та все ж таки: Музей Ван Гога в Амстердамі суперечить очікуванням. Так, понад 200 полотен, 500 малюнків, є своя версія «Соняхів», розкішні добірки автопортретів і ранніх робіт, але відсутні цілі, причому важливі, періоди.
А втім, експозиція організована ідеально, як захопливий атракціон чи історичний роман. І як у хорошому романі, автори подбали про переконливе середовище довкола героя: ось предмети, яких торкалася рука Вінсента, ось його палітра, а ось раптом кажан, точніше, опудало кажана поряд з єдиною в світі картиною, де Ван Гог намалював кажана. Супроводжуючий напис: «Мені здається, що ніч живіша й багатша на кольори, аніж день».
***
Малював він лише 10 років, але неймовірно багато встиг. Причому наприкінці життя був шалено продуктивним: 75 картин за 70 днів.
***
Ранній голландський період (апогей — «Їдці картоплі») разюче відрізняється від того, що Вінсент почав робити після Парижа (1886—1888). Темні кольори. Реалістична лінія. Видно, як сильно над ним ще тяжіє північний Ренесанс. Ось «Кошик з яблуками» 1885 року. Коричневе й сіре. Прагнув виконати виразний контраст — не вийшло. А ось «Виноград», написаний лише за два роки — й усе вдалося.
***
У Франції Вінсент наче скинув стару шкіру. Його новий, імпресіоністичний мазок — це корпускула кольору. Розщеплення ядра живопису. І, як наслідок, вивільнення маси енергії.
***
В кожної квітки «Соняхів» є свій характер і своє життя. Це й не зовсім квіти.
***
Огастіна Сегаторі сидить за столиком у власному кафе, випила одне пиво і п’є ще одне, і курить. Леді! В 1887! Шкандаль!
***
Історія з «Чоботами» така: в Парижі Вінсент практикував натюрморти, аби вдосконалити техніку. Взимку квіти зникли — тож узяв пару старих чобіт і дав їм безсмертя.
***
Любив осінь.
***
А портрет Тео зберігся лише один. Дивина.
***
«Поле з круками» — не остання робота і не передчуття самогубства, просто гарно вирішене колористичне завдання: жовте поле — синє небо — легкі чорні акценти, що їх поєднують.
***
Дійсно остання картина — «Коріння дерев» — майже чиста абстракція. Вже на самому виході — випередив час.
***
Сьогодні проводять виставки і пишуть статті про митців з психічними розладами, називаючи їх аутсайдерами. Але Ван Гог і був найбільшим аутсайдером, бо лишався зовні світу — outside; інакше як би він побачив те що побачив?
***
«В живописі я хочу висловити щось підтримуюче, як музичний твір... Виразити надію через якусь зірку».
***
Вірив, що мистецтво здатне поліпшувати звичаї та навіть лікувати. Тому намалював автопортрет після того, як відітнув собі вухо.
Вірив, що робить мистецтво майбутнього. Намагався організувати комуну творців.
Вірив, що змінить світ.
Зрештою, так і сталося.
Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День», Амстердам — Київ
