План «Б», який донедавна був заборонений формулюванням під час аналізу відносин Україна — ЄС, починає царювати на переговорах. Тим часом, нехай хтось його розвиває, але ті, хто втягнувся у боротьбу, мають розглянути тактичні сценарії до саміту у Вільнюсі. Ще минулого тижня рішення про підписання Угоди про асоціацію було в руках однієї людини. За три дні до саміту, ситуація змінилася. «Матч» досі триває, і на арену вийшли нові гравці.
Рідко кому Бог дає ще один шанс. Віктор Янукович повинен радіти унікальному вияву Провидіння, завдяки якому він ще раз отримав його. Вперше це було в 2010 році, коли він став президентом, хоча після помаранчевої революції багато коментаторів не пророчили йому велике майбутнє. Потім, під час переговорів з ЄС, з’ясувалося, що він має шанс увійти в історію України як «євроінтегратор» і отримати ще один термін в Україні. Після заяви, яку минулого тижня оприлюднив уряд Миколи Азарова, здавалося, що шанс втрачено. Хоч як це парадоксально, ще один сигнал Провидіння прийшов у зв’язку з акціями протесту. Українці, які вийшли на вулиці, знову дали йому другий шанс. Якщо Янукович ним скористається — знайде хороший канал комунікації з ЄС і в останній момент поверне хід подій, йому гарантується переобрання. Якщо ні, то, відповідно, під Угодою про асоціацію через кілька років підпишуться Тимошенко, Яценюк, Кличко чи будь-який інший політик.
У центрі Києва в неділю зібралося 100 тис. людей, багато з них провели ніч у наметах на вулиці. Президент Янукович у вирішенні питання укладення договору прагне розділити відповідальність із Верховною Радою, проте та не взяла на себе цю відповідальність. Тепер це питання може вирішитися на Майдані, який в Україні іноді важить більше, ніж парламент. Тепер протестувальники можуть допомогти Президенту визначити, чи буде підписаний у Вільнюсі договір, і відновити політичну суб’єктивність у грі на всіх фронтах. Питання полягає в тому, чи загалом аналізується такий сценарій і чи буде перейдена межа щодо застосування сили.
Президент Броніслав Коморовський має право бути розчарованим рішенням українського уряду, як Штефан Фюле або дует Кокса — Квасневського. Рішення щодо призупинення підготовки до підписання Угоди було б історичною помилкою. За останні кілька днів треба зібратися і згадати, що ЄС пропонує, які виставляє умови, і сказати: «Побачимось у Вільнюсі». Повторна пропозиція має містити обіцянку безвізового режиму та фінансової підтримки реформ. Перед самітом треба сказати, що для Молдови є шанс за рік домогтися безвізового режиму, подібно тому, як цей механізм спрацював на Західних Балканах. Такий сигнал медіа мають поширювати по всій Україні. Дев’ять років тому Майдан був також закликом про візи (Ющенко обіцяв), тепер цей шанс дійсно має бути реалізовано. Тисячі людей на Майдані виступають у підтримку цього. Тепер можна подумати про канали комунікації з громадянами Східного партнерства. Ми повинні показати, що ми дбаємо про спільноти Грузії, Молдови та України.
Ключем до активізації ЄС в останні хвилини перед Вільнюсом має бути спеціальна вісь Варшава — Вільнюс. Візит президента Далі Грибаускайте у Варшаву 11 листопада цього року, а також деяке потепління відносин (великі зусилля президента Коморовського) можуть виявитися вирішальними. Що необхідно, так це чіткий розподіл ролей: міністри Радослав Сікорський і Лінас Лінкевічюс зосереджені на зустрічі міністрів закордонних справ ЄС на цьому тижні й на чіткому викладі європейського шансу для України, Коморовський або Грибаускайте мають бути у постійному контакті з Януковичем, надаючи допомогу в моделюванні позиції перед самітом, Дональд Туск і Альгірдас Буткявічюс мобілізують перших європейських осіб, щоб вони приїхали до Вільнюса (Меркель, Олланда та Кемерона). Якщо це вдасться, то на саміті президенти Польщі та Литви повинні зіграти хороший дует — як 2004 року грав Квасневський із Валдасом Адамкусом, а потім кілька разів Адамкус із Лехом Качиньським. Розважлива політика президента Коморовського щодо України може принести плоди. Інше питання, чи можна з посиланням на Варшавську декларацію Джона Керрі отримати посилений сигнал по лінії Вашингтон — Київ. Про План «Б» говорити занадто рано. Тим часом нам потрібні міцні нерви і план на чотири дні.
Переклад з польської Миколи СІРУКА, «День»
