Дискусія довкола Криму більше не фокусується на питаннях міжнародного права: президент Росії Володимир Путін публічно визнав, що не відчуває себе чимось зобов’язаним додержуватися його норм — і що президента не хвилює, чи вважає решта світу дії Росії незаконними. Головне питання сьогодні — чи витримає російська економіка тягар путінської політики щодо України.
Незалежно від реакції Заходу на кримську кризу економічні збитки для Росії будуть величезними.
По-перше, потрібно врахувати прямі витрати на проведення військових операцій і підтримку влади Криму і його неефективної економіки, яка багато років субсидувалася урядом України. Враховуючи невизначеність довкола майбутнього статусу Криму, ці витрати оцінити важко, найімовірніше, йдеться про кілька мільярдів доларів на рік.
Це нетривіальні, але не критичні суми — менше 0,5% ВВП Росії. Очевидно, що країна, яка витратила $50 млрд на Олімпіаду в Сочі і планує витратити ще більше на чемпіонат світу з футболу 2018 року, може собі це дозволити. Зовсім нещодавно російський уряд готовий був позичити $15 млрд екс-президентові України Віктору Януковичу, а також надати Києву близько $8 млрд на рік у формі низьких цін на газ.
Друге джерело проблем — це торговельні та інвестиційні санкції. Хоча поки незрозуміло, які саме санкції буде введено, їхній ефект може бути істотно більше безпосередніх витрат на підтримку Криму. Приплив прямих іноземних інвестицій до Росії досяг 2013 року $80 млрд. Серйозне зниження ПІІ, які приносять не лише гроші, а й сучасні технології і управлінські навички, позначиться на довгострокових перспективах економічного зростання в Росії. А якщо російським банкам і компаніям буде закрито доступ до банківської системи США (і, можливо, Європи) — такі санкції діють щодо Ірану, — наслідки будуть катастрофічними.
У короткостроковій перспективі, проте, важливіше ефект не інвестиційних, а торговельних санкцій. Йдеться про суми зовсім іншого порядку: обсяг експорту досягає майже $600 млрд на рік, а річний обсяг імпорту — майже $500 млрд. Тому, якщо буде введено реальні, а не декларативні санкції (наприклад, проти російських компаній і фінансових інститутів), це обійдеться російській економіці набагато дорожче за прямі витрати на підтримку Криму. Звісно, санкції вдарять і по торговельних партнерах Росії. Але Росія більше залежить від Заходу, ніж Захід від Росії, — і тому більше постраждає і від санкцій.
Але і це не найбільша проблема. Головного удару по економіці завдасть остаточне розставання з ілюзіями про раціональність російської влади. Представники російського і зарубіжного бізнесу завжди були стурбовані непередбачуваністю політичного керівництва країни. Відсутність довіри до російської влади стала основною причиною відпливу капіталу, низьких цін на активи, зниження інвестицій і уповільнення економічного зростання. Криза довкола Криму, безумовно, призведе до ще більших проблем саме в цій сфері.
Реакція Росії на події в Україні перевершила найгірші очікування — навіть тих, хто і раніше мав сумнів, чи перебуває Путін, за висловлюванням канцлера Ангели Меркель, «у контакті з реальністю». Кримська криза знищила репутацію, тільки-но заслужену завдяки Сочі або недавньому помилуванню Михайла Ходорковського і учасників Pussy Riot.
Готовність жертвувати недавніми досягненнями засвідчує, що кримський проект не був заздалегідь і добре спланований і продуманий. Навпаки, з початку кризи російські лідери неодноразово робили суперечливі заяви, скасовували раніше прийняті рішення, відмовлялись визнавати факти, які легко перевірялися. Все це свідчить про те, що політичне керівництво Росії не має стратегії і не передбачає наслідків своїх рішень. Недивно, що навіть прихильники Кремля визнають, що Путін «імпровізує».
Це показує, що таке важливе рішення — яке порушує норми міжнародного права і спричиняє собою істотні ризики політичної і економічної ізоляції — було ухвалено вузьким колом осіб без обговорення і аналізу можливих наслідків. Наприклад, голова Ради Федерації Валентина Матвієнко оголосила, що Росія не посилатиме свої війська до України — усього за два дні до того, як Рада Федерації одноголосно дозволила Путіну зробити саме це. Матвієнко — одна з 12 постійних членів російської Ради безпеки, яка має обговорювати такі питання.
Незалежно від того, чи рухають Кремлем ірраціональні мотиви або просто відсутність адекватної інформації, його дії в Криму дають чіткий сигнал інвесторам: російське керівництво абсолютно непередбачуване. Це ще збільшить відплив капіталу, причому в найбільш непідходящий час. Локомотив посткризового зростання економіки — засноване на кредитуванні зростання споживання витрат — уже видихався. Тому для подальшого зростання потрібні інвестиції. У Росії є величезні можливості для інвестиційного зростання. Інвестиції, як і раніше, нижчі за свій пік, досягнутий 2008 року. Але поганий бізнес-клімат, зокрема всевладдя бюрократії, корупція й експансія державних компаній, підривають стимули російських і іноземних інвесторів до запуску нових проектів або розширення існуючих. Усвідомлення того, що Путін, за словами тієї ж Ангели Меркель, втратив відчуття реальності, серйозно погіршить ситуацію.
Чи помітять росіяни економічні витрати кримської кризи?
Зростання ВВП уже сповільнилося і може змінитися спадом. Фондовий ринок уже впав і може впасти ще більше. Звісно, фондовий ринок не відіграє важливої політичної ролі в Росії; більшість росіян навіть не стежать за ринковими індексами. Але збільшення відпливу капіталу вплине і на те, про що прості громадяни добре знають і завжди турбуються, — на курс рубля.
У понеділок, 4 березня, після початку операції в Криму, російський ЦБ витратив $11,3 млрд, щоб підтримати рубль. Така підтримка не може тривати нескінченно. ЦБ оголосив про перехід до інфляційного таргетування і плаваючого курсу рубля. Це означає, що валютний курс відображатиме очікування ринку щодо цін на нафту і майбутнього відпливу капіталу.
Тому побоювання інвесторів з приводу президента, що «втратив зв’язок з реальністю», загрожують не лише можливим зниженням ВВП, але також і практично негайним ослабленням рубля. Цей ефект усі росіяни помітять дуже скоро — і в обмінних пунктах, і на цінниках імпортних товарів. А ось чи зможуть вони повернути свого президента з «іншого» до «цього» світу — вже інше питання.
Проект Синдикат для «Дня»
Сергій ГУРІЄВ — іноземний професор економіки Sciences Po, професор економіки і колишній ректор Нової економічної школи в Москві.
