Як це не дивно, але в історії про інтимну переписку голови комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва Богдана Яременко є один, дуже позитивний для нас з вами момент – десакралізацію влади вже не зупинити.
Але треба чітко розуміти, що сталося. Для стороннього спостерігача це виглядало так.
Видання «Букви» виклало переписку, яку журналісти сфотографували з телефону народного депутата від «Слуги народу» Богдана Яременка. На фото видно, як депутат домовляється з повією про надання інтимних послуг. Як тільки ці фото набули поширення, депутат зробив у себе у Фейсбук заяву про те, що це все була провокація, яку він влаштував для журналістів, аби перевірити хто з них, скажімо так, ловить «слуг» на гарячому.
Годі й казати, що у таке виправдання не повірив ніхто. Навіть колеги по фракції закидали пана Яременко звинуваченнями у тому, що він їх всіх підставив.
Вже у другій половині дня Богдан Яременко виступив з трибуни Верховної Ради, і попросив пробачення у однопартійців, президента, а також у своєї дружини за зроблений ним вчинок. Але не про той вчинок, де він намагається знайти «кохання на стороні», оскільки,судячи з усього, він збирається наполягати, що це була провокація. Просить вибачення він за сам факт такої провокації. «Не всі рішення бувають однаково вдалими», - каже голова комітету Яременко.
Важко не погодитися зі словами народного депутата та дипломата з багаторічним стажем.
Але далі у своїй промові він погрожує журналістам кримінальною справою, за те що вони втрутилися у його приватне життя.
Це викликало обурення у журналістської спільноти, і навіть голова Національного союзу журналістів України Сергій Томіленко закликав народних обранців припинити залякувати журналістів Кримінальним кодексом.
«Парламентські фотокори і журналісти не повинні боятися відповідальності за свою роботу. Головна тема парламентських сюжетів – поведінка, дії, заяви народних депутатів. Тому нагадувати про Кримінальний чи моральний кодекси передовсім треба парламентарям та посадовцям», - написав у себе на сторінці у Фейсбук Томіленко.
А от журналісти «Букв», зробивши відповідну заяву проти тиску, вирішили не зупинятися, і надвечір виклали ще більше фотофактів про таємний бік життя Богдана Яременко. І якщо вірити цим знімкам, політик є постійним користувачем різноманітних сайтів знайомств.
Тут, звісно, можна нагадати, що Богдан Яременко одружений, має двох дітей, і взагалі як народний обранець має дотримуватися певних моральних норм, але хай про це турбується дружина та його виборці. Хоча, якщо врахувати, що інститут політичної репутації в Україні поняття химерне, то турбувати аморальна поведінка Яременко має лише його родину. Для політичного аналізу цінність має де що інше.
В одному з листувань Богдан Яременко, відповідаючи на прохання жінки, яку, судячи з усього, він знає особисто, допомогти придбати їй житло, каже, що 10 тис доларів це значно вище його можливостей.
То давайте на питанні грошей і сконцентруємо трошки уваги.
Ніхто і ніколи не вважав українських політиків святими людьми. Але скандалів і тим більш з сексуальним підтекстом було не так і багато.
Із сучасних можна згадати минулорічну справу Олександра Варченка, високопосадовця з Нацполіції, який погрозами нібито примушував київську студентку до інтимних стосунків. Але, як пам’ятаємо, за цією справою стояло значно більше, ніж просто так би мовити невгамовне бажання Варченка знайти собі розваг. Врешті, «розваг» знайшли «чорні піарники», на яких і було заведено справу за організацію «сексуального скандалу».
Скоріш за все, до категорії «замовний секс-скандал» можна віднести і справу 2009 року, яка наробила тоді багато галасу. Йдеться про так званий «педофільний скандал» коли трьох народних депутатів від «Батьківщини» звинуватили у розбещенні і зґвалтуванні неповнолітніх у дитячому таборі «Артек». Чому цей скандал можна вважати замовним, тому що далі гучних заяв справа так і не просунулася, а політики продовжили займатися політичною діяльністю.
Взагалі-то, у парламенті восьмого скликання було зафіксовано два гучних інтимних скандали. У 2015 році журналісти зафіксували переписку депутата від «Самопомочі» Андрія Мирошника з коханкою про відпочинок на Мальдівах за 10 тисяч євро. Як наслідок, депутат розлучився з дружиною і втратив депутатський мандат. А у 2017 році на інтимній переписці впіймали народного депутата Сергія Шахова. Але він зміг переконати що переписувався з 16-річною донькою свого друга, якій просто допомагає фінансово, а всі ті пестливі форми звернення одне до одного журналісти просто неправильно зрозуміли.
Ще можна згадати відомих політиків минулих часів Миколу Рудьковського, якого впіймали на тому, що він під час перебування на посаді міністра транспорту возив коханку на приватному чартері за бюджетні гроші у Париж та головного комуніста України Петра Симоненка, який після 35-річного подружнього життя пішов від дружини до молодої коханки.
Тож, скандалів, як ми бачимо, було небагато, але справа зовсім не в тому, що у політиків минулих часів не було потаємних пристрастей і життя. Справа у зовсім іншому підході до організації цього життя.
Наприклад, багатьом відомо, що існували цілі секретні приватні агентства, які організовували для можновладців розваги на різні смаки, і забезпечували повну їхню конфіденційність. До того ж і самі політики дуже сильно піклувалися про охорону власного приватного життя. Але це все потребувало чималих грошей, які українськими політиками зароблялися зазвичай не зовсім легальним шляхом. А іноді, і відверто кримінальним.
Власне, саме корумпованість і закритість влади призвели спочатку до Помаранчевої Революції, а потім і до Революції Гідності. Врешті, персональний склад представників влади почав кардинально змінюватися.
У секс-скандалі з Богданом Яременком фігурувала вартість інтимних послуг – 100 доларів на годину. Можна тільки уявити, який гомеричний регіт це могло викликати, наприклад, у нардепів фракції «Опозиційна платформа «За життя», яка майже на 100 відсотків складається з представників не просто минулої, а навіть позаминулої влади. Тобто, з людей, які завжди платили великі гроші за те, щоб їхні таємниці такими і залишалися.
Нинішні представники влади теж хочуть жити «красиво», як можновладці минулих часів, але завдяки височенному особистому рейтингу Володимира Зеленського, до владних кабінетів потрапили люди, які б ніколи раніше там не опинилися. І для цих людей 100 доларів – це гроші. Тобто зазвичай ніякого іншого заробітку, ніж їхня зарплатня, вони просто не мають. Так, 36 тис грн., тобто півтори тисячі доларів, а саме стільки зараз приблизно отримує народний обранець – це не маленькі гроші, але у багатьох депутатів минулих скликань це були гроші хіба що на цигарки.
Зараз же цілий голова комітету Верховної Ради каже, що 10 тисяч доларів це значно вище його можливостей.
Давайте відверто, хіба став би шукати депутат, який є публічною і упізнаваною персоною, секс за 100 доларів і наражати себе на ризик, якби міг би просто заплатити відповідну суму за відповідний рівень безпеки? Здається, ні. І скоріш за все, 10 тисяч доларів для такого депутата були б цілком у межах його можливостей.
Але це був би геть інший депутат, і зовсім інша історія.
Фракція «Слуга народу» у своєї більшості бідні як «церковні миші». Ба більше, вони позбавлені можливостей створювати різні «схеми». Над ними жорсткий контроль керівництва фракції, і партії загалом, і цей контроль буде лише посилюватися. Остання епопея з поліграфом найкраще тому свідчення. Але якісно депутати не змінилися. Змінилися загальні умови їхньої праці.
І ось саме у цьому полягає гарна для нас новина. Своїм існуванням, Рада дев’ятого скликання буде дискредитувати і десакралізовувати саме поняття «влада» у сталому його розумінні.
Тож, значно гірше було б, якби на прохання жінки дати їй 10 тисяч доларів, депутат Яременко відповів би «Без проблем!». А про якісь там «походеньки» по сайтах знайомств ми б навіть і не дізналися, тому що заможний депутат просто звернувся би до відповідних агентств. І от це все означало б, що нічого не змінюється, що в Раді як заробляли шалені гроші, так і продовжують це робити. Натомість, використовувати владу як інструмент для заробляння шалених грошей стає все важчим, тож ті, хто розглядають депутатські мандати як перепуску у світ багатіїв, просто припинять рватися до влади.
І це дійсно не може не тішити.
А от з «облікоморале» українського депутата розбереться виборець на наступних виборах, коли б вони не відбулися.
