Сенсаційному факту раптового зростання смертності російського населення в 1-му кварталі 2015 року порівняно з аналогічним періодом минулого року аж на 23,5 тисячі осіб, або на 5,2%, що на 12,8% більше кількості тих, хто народився, російські публіцисти й учені, схоже, дати якесь переконливе пояснення не в змозі. Або не можуть, або бояться. Тому що причина в усіх перед очима, тільки вголос назвати бояться. Президент Володимир Путін, як повелося, цей незрозумілий феномен відніс до неухильного підвищення рівня життя росіян. Мовляв, жити вони стали довше, й тому в населенні збільшилася частка людей похилого віку, у яких більше ймовірність померти. Теоретично це правильно. Але практично за рахунок цього чинника настільки різке зростання смертності всього за один рік ніколи не відбувається. До того ж у Росії спостерігалося певне зростання народжуваності останніми роками, а цей чинник діяв у протилежному напрямку.
Російський публіцист Вікторія Волошина вважає, що несподіване зростання смертності викликане тим, що «до застарілих екологічних проблем додалися реформа медицини, що епідемією крокує країною, та серйозний стрес, який викликала в суспільстві війна в Україні». Нічого собі стрес, якщо «градом» голову відірвало! Що ж до реформи охорони здоров’я, то вона почалася ще в другій половині 2013 року. Якщо ця реформа, що часто критикується, дійсно має катастрофічний вплив на рівень смертності росіян, то цей вплив мав би виявитися значно раніше. Проте звіт Росстату за 1-й квартал 2015 року якраз показує, що ніякого негативного впливу на рівень смертності реформа охорони здоров’я не має. У цьому кварталі відбувалося зниження дитячої смертності (смертності дітей віком до 5 років), а це один з найважливіших показників стану системи охорони здоров’я. Так само знизилася смертність із зовнішніх причин (нещасні випадки, вбивства, самогубства). Отже, за межами цих двох категорій смертність від усіх інших причин зросла навіть більше, ніж на 23,5 тис. осіб. І це цілком можна пояснити. Адже вбитих на Донбасі російських добровольців, як з числа цивільного населення, так і серед солдатів регулярної армії, зарахувати ні до дитячої, ні до неприродної смертності ніяк не можливо. Якщо записувати їх жертвами вбивств, самогубств і нещасних випадків, то в місцевих правоохоронних органів одразу з’явиться величезна кількість «висяків», оскільки по кожній такій справі треба відкривати кримінальне провадження.
На думку про Донбас наводить і та обставина, що в посиланнях на повідомлення Роскомстату взагалі не згадується про приріст смертності ні за віковими групами, за винятком дітей, ні за статтю. Елементарно не повідомляється, хто більше став вмирати, чоловіки чи жінки, чи й ті й інші рівною мірою. Це дозволяє припустити, що дані про статево-вікову структуру смертності засекречені й що основна частина приросту смертності, виключаючи приріст дитячої смертності й смертності через неприродні причини припадає на чоловіків у працездатному віці. Можна припустити, що всі втрати російських добровольців і регулярних військ на Донбасі, починаючи з травня 2014 року, коли вони почали становити досить значиму величину, записали на перший квартал 2015 року. Адже ніяких спустошливих епідемій або природних катастроф, на кшталт ураганів, землетрусів, повеней або другого Чорнобиля, здатних призвести до загибелі тисяч людей, в Росії з січня по березень 2015 року зафіксовано не було.
Згідно з даними т.з. «Блогу Олега Ярчука», в період з 21 жовтня 2014 року до 14 травня 2015 року сумарні втрати російських регулярних військ на Донбасі, включаючи деяких загиблих від нещасних випадків, становлять 7869 осіб. 178 з них загинули в період, починаючи з 1 квітня 2015 року. Отже, втрати до 31 березня цього року можна оцінити в 7691 убитих. Крім того, втрати російських добровольців з числа цивільних осіб у період з травня до грудня 2014 року Ярчук оцінює в 9695 осіб. Не виключено, що серед них врахована і якась кількість військовослужбовців російських регулярних військ. У сумі виходить 17 386 загиблих. 3407 зниклих без вісти російських військовослужбовців, за оцінкою Ярчука, в цю цифру не включені, оскільки, судячи з методики розрахунку, вони надалі включаються в число або вбитих, або тих, хто залишилися живим. Сюди не включені також, вочевидь, померлі від ран.
Я не беруся судити, що являють собою документи, наведені «Олегом Ярчуком», головним чином радіоперехоплення. Є вони дійсно плодом дій української розвідки чи цілком вигадані автором, щоб підкріпити його оцінки російських втрат, чи становлять суміш реальних і вигаданих документів. Перевірити це навіть через десятиліття буде дополі складно, оскільки радіодонесення в архівах найчастіше не зберігаються, якщо тільки вони не включаються в пізніші письмові донесення. Облік же втрат навіть одних лише солдатів і офіцерів регулярних військ, нібито відправлених у «відпустку» на Донбас, навряд чи взагалі ведеться через те, що сама присутність російських військ на Донбасі категорично заперечується Кремлем. І напевно немає централізованого обліку втрат російських добровольців з цивільного населення.
Але в будь-якому разі отримана на основі даних Ярчука величина російських втрат виявляється меншою, хоча й порівнянною, з величиною зростання смертності в Росії в 1-му кварталі цього року. Треба взяти до уваги, що фактичне зростання смертності, після виключення величини падіння дитячої смертності й смертності від неприродних причин, може досягти 25 тис. осіб і більше. Якщо припустити, що три чверті приросту смертності припали на чоловіків віком від 17 до 60 років (а серед цивільних добровольців чимало літніх осіб, ветеранів ще афганської війни), то це дасть приблизно 18 750 осіб, що не дуже відрізняється від 17 386.
Зауважу, що реальні російські втрати можуть бути ще більшими як за рахунок загиблих у квітні й першій половині травня 2015 року, так і за рахунок тих зниклих без вісти, про яких немає відомостей, але які не визнані загиблими й, можливо, поховані в Донбасі в братських могилах. При цьому реальні втрати регулярної армії можуть бути меншими за величину, визначену Ярчуком, а реальні втрати цивільних добровольців — більше величини, визначеної блогером. Якщо наші оцінки правильні і російські втрати на Донбасі становлять не менш як 17 і не більш як 25 тис. загиблими, і приблизно така ж кількість росіян отримала поранення, це має свідчити про майже повне вичерпання ресурсу російських добровольців, як військових, так і цивільних, для ведення війни в Луганській і Донецькій областях.
Тим паче що навіть сім’ї загиблих військовослужбовців частенько не можуть отримати обіцяну компенсацію або отримують її в меншому розмірі, ніж належить (2 млн замість 5 млн рублів). Крім того, у війні вже загинуло або було поранено кілька тисяч місцевих сепаратистів, і тут ресурс добровольців, готових воювати проти «укропів», теж близький до вичерпання.
Отже, для того, щоб почати широкомасштабну війну з Україною, Володимиру Путіну доведеться у приказному порядку кинути в бій усю армію. А для цього треба буде оголосити війну або хоча б проведення миротворчої операції і переходити від «гібридної війни» до відкритої агресії. Думаю, що такий розвиток подій, як мінімум, призведе до постачань американської зброї Україні та руйнівних санкцій проти Росії. Сумнівно, щоб російський президент ризикнув здійснити подібний сценарій. Тим паче що російська армія в такій війні буде не цілком надійною. Швидше можна чекати низку поодиноких ударів з боку російсько-сепаратистських військ на Донбасі, але без рішучих цілей.
Борис СОКОЛОВ, історик, публіцист, Москва
