Надзвичайно повчальна річ — ретельно простудіювати всесвітню історію, зосібна українську, з погляду розвитку дипломатичного мистецтва, історію — часто тяжку, криваву — підготовки, укладання і реалізації міждержавних договорів. Багатюще минуле нашої країни в цьому плані є воістину вражаючим. Саме про те, за яких обставин, коли, з ким і з якою метою Україна домовлялася з найближчими й більш далекими сусідами, до яких наслідків це призводило — ми зараз дуже коротко поговоримо.
Але спочатку конче необхідно нагадати про давній латинський класичний, універсальний принцип дипломатії, який і зараз залишається базовим, наріжним для відносин між державами й народами. А саме: Pacta sunt servanda (тобто «договори мають виконуватись», «договорів слід дотримуватися»). Цю тезу було розроблено ще за часів навіть не імперського, а республіканського Риму, — вона є абсолютно життєво необхідною для того, щоб відносини між державами не руйнувалися вщент, а мали взагалі бодай якийсь сенс (не кажучи вже про довіру). Очевидно, що вже близько 2000 р. до н. е., коли єгипетський фараон Рамзес та хеттський цар домовлялися про мир, — вже тоді проблема довіри поставала дуже гостро. Але ми зараз контурно, ескізно поговоримо про історію саме української дипломатії.
Доречно буде згадати для початку угоди, що їх укладали київські князі Олег та Ігор за підсумками військових походів до Константинополя (911, 941 та 944 рр.); угоду, яку уклала знаменита княгиня Ольга під час відвідин столиці Візантії близько 957 року; безперечно, договір між князем Святославом та візантійським імператором Іоанном Цимісхієм (971 р.); а також шлюбний договір (по суті, міждержавний) князя Володимира Хрестителя та візантійської принцеси Анни. Тут можна відзначити — дуже лаконічно — дві суттєві речі. По-перше, всі ці договори були в основі своїй рівноправними (!), і це принципово (за винятком, можливо, угоди князя Святослава). А по-друге, значний вплив на обставини і зміст цих угод справляли не лише суто військові, а й економічні чинники (торговельні преференції в Константинополі), і це теж показово.
Рухаємось далі крізь плин «панорами століть». Варто нагадати про неймовірно складну, важку, проте водночас і вправну дипломатію короля Данила (ХІІІ століття), який мусив лавірувати між двома потужними силами — Заходом (насамперед в особі римських пап) та монгольськими ординськими державами. Лавірувати задля збереження незалежності своєї, Галицько-Волинської землі. І тривалий час (аж доки тиск зі Сходу не посилився занадто відчутно) Данилові це вдавалося.
Окрема, вкрай цікава сторінка історії — це українські землі в складі Великого князівства Литовського і Речі Посполитої, зокрема підготовка та укладання Люблінської унії 1569 р. Можна сказати, що і в ті часи, і значно пізніше, через кілька століть, наші дипломати (у ХVІ столітті це була українська шляхта і представники козацького стану, який уже виступив на історичній арені) ставили перед собою, стисло кажучи, такі головні завдання: 1. Захист внутрішньої безпеки та обстоювання «вольностей», невід'ємних прав українських правлячих станів, і не лише їх. Водночас — відсіч зовнішній агресії (особливо зі Сходу та Півдня) — тоді під егідою Речі Посполитої, бо це загрожувало українським теренам. 2. Зміцнення державності в різний спосіб, яке, певна річ, залежало від конкретних історичних умов. 3. Економічні вигоди, які є надважливими. 4. Внутрішньодержавна стабілізація. Згадаймо тут, до речі, відомий з'їзд князів у Любечі 1097 року, який відбувався під орудою Володимира Мономаха й завершився також укладанням важливого договору.
Вкрай важлива складова в історії української дипломатії — це, безумовно, діяльність Богдана Хмельницького та його відносини з сусідами: Московією, Річчю Посполитою, Оттоманською Портою, Кримським ханством, Швецією. Є підстави стверджувати, що великий гетьман створив цілу струнку систему міждержавних договорів, яка давала змогу доволі успішно (наскільки це було можливо за тодішніх обставин) боронити права і суверенітет України. І варто обов'язково мати на увазі, що «доленосна» (з дозволу сказати) Переяславська угода 1654 року розглядалась Хмельницьким, зрозуміло, не як «вічне возз'єднання» з Москвою, а як один зі складників (не факт, що головний) згаданої дипломатичної системи. Не забуваймо і про знаменитий Гадяцький трактат 1658 року, укладений гетьманом Іваном Виговським, — прецікавий дипломатичний документ. У разі його реалізації історія України була б принципово іншою.
Поза сумнівом, важливо згадати і про гетьмана Івана Мазепу як дипломата, насамперед про знаменитий українсько-шведський військово-політичний союз, укладений з королем Карлом ХІІ (окремо зазначимо цілком конкретний пункт цієї угоди, за яким король офіційно зобов'язувався боронити незалежність України). Навіть Полтавська катастрофа не могла перекреслити величезної ваги цього договору.
Звісно, далеко не всі акції вітчизняної дипломатії були цілком успішними або бодай почасти вдалими. Не забуваймо про договір Пілсудського та Петлюри 1920 року (надзвичайно суперечливий політичний акт), і, звісно ж, про сумнозвісний Будапештський меморандум 1994 року, так само, як і про Мінські угоди 2014 — 2015 років, котрі явно виявились пасткою для України. Можливо, наші державні керманичі забули тоді про знаменитий дипломатичний принцип «балансу сил» — у різні часи про нього писали Гуго Гроцій, Монтеск'є та Кант, — балансу інтересів. Або про мистецтво розрізняти ворогів, надійних союзників і тимчасових партнерів.
Тож фундаментальна істина, яку в жодному разі не маємо права забувати під час Вітчизняної російсько-української війни: вирішальну роль відіграватиме співвідношення та дієвість військових сил. Та єдність народу. Дипломатія є важливим інструментом донесення правди про цю війну всьому світові. Саме ці складові працюють на перемогу України. Нарешті, знову нагадаймо тут античну максиму, із якої ми розпочали розмову: «Договори мають виконуватися!». Причому це безпосередньо стосується також відносин з нашими союзниками — країнами Заходу, особливо там, де йдеться про аморфні «безпекові запевнення» на кшталт Будапештських замість дієвих гарантій безпеки, на які можна покластися.
