Арктика давно стала ареною протиборства ще СРСР із Заходом. І тепер суперництво, що дещо затихло, розгортається з новою силою. При цьому у справу вступають нові гравці, й вузол проблем зав’язується дедалі тугіше, набуваючи військової складової, що виходить на перший план.
Спершу так зване глобальне потепління активізувало розмови про можливе зменшення крижаного покриву у Північному Льодовитому океані настільки, що Північний морський шлях (ПМШ) буде відкритий для навігації цілий рік.
Як відомо, наша планета не куля, а еліпсоїд обертання, тобто сплюснута біля полюсів. Тому протяжність маршруту із Санкт-Петербурга до Владивостока північним шляхом становить 14,2 тис. км., а через Тихий, Індійський океани, через Суецький канал і моря Атлантичного океану — 23,2 тис. км. Таким чином, ПМШ зменшує час плавання корабля з вантажем на 20 днів шляху. У Москві передбачають, що ПМШ може приносити Росії $5,2 млрд на рік.
Проте Арктика приваблива не лише коротким морським маршрутом.
За даними журналу Science, під льодами Арктики залягає близько 83 млрд барелів нафти — 13% світових нерозвіданих запасів. Також у Арктиці може бути отримано близько 1 квадрильйон 550 трлн куб. м природного газу. І якщо більша частина нерозвіданих запасів нафти залягає поблизу берегів Аляски, то майже всі арктичні запаси природного газу — біля берегів Росії.
Окрім вуглеводнів у регіоні є унікальні запаси інших корисних копалин. Усього на $30 трлн, дві третини суми припадає на частку енергоносіїв.
І ще один чинник уже стратегічного значення. Як відомо, найкоротший шлях у будь-яку точку планети по меридіану. Не випадково перші атомні підводні човни почали освоювати саме Північний Льодовитий океан.
Після розвалу СРСР створена військова інфраструктура зазнала занепаду, частково зруйнувалася, частково морально й фізично застаріла. І ось тепер у Москві вирішили не лише відновити свою військово-морську присутність в Арктиці, а й висунути претензії на розширення полярних володінь Росії.
Арктичні амбіції Кремля зустріли, м’яко кажучи, нерозуміння в першу чергу приполярних країн. США, Канада, Фінляндія, Норвегія, Данія. До них приєднується Велика Британія. Справа цим не обмежується. До Арктики виявляють цікавість і такі далекі від регіону країни, як Китай, що почав будувати власні криголами, й Індія.
У Москві почали підсилювати військову інфраструктуру. Як повідомив командувач Північного флоту адмірал Володимир Корольов, за ті півроки, що флот існує як самостійне об’єднане стратегічне командування (ОСК), «ми значно підсилили нашу берегову складову. І за рахунок приймання до свого складу новітніх атомних підводних човнів, я маю на увазі кораблі проектів «Борея» і «Ясен», і розширення можливостей матеріально-технічного забезпечення бойовий потенціал Північного флоту збільшився в рази». Продовжується, за словами адмірала, й «формування розгалуженої військової інфраструктури на арктичних островах по всьому північному напрямку — від островів архіпелагу Земля Франца-Йосифа до Новосибірських островів».
Природно, що така мілітаристська активність не залишається без відповіді.
Росія поки випереджає США за кількістю криголамів, що використовуються в Арктиці. Але Вашингтон об’єднав тут свої зусилля з Оттавою. Вони використовують спільно судна й військові кораблі (зокрема й криголами) в рамках співпраці двох військових органів у так званій Постійній об’єднаній раді оборони (ПОРО). Окрім ПОРО військова співпраця США і Канади здійснюється в рамках Командування повітряно-космічної оборони Північної Америки (North American Aerospace Defense Command, NORAD). Спостерігається також нарощування присутності у Баренцевому морі атомного підводного флоту США. Пентагон проводить низку досліджень, пов’язаних з використанням атомних субмарин під товстим шаром льоду, запусків з них не лише балістичних ракет, а й безпілотників для моніторингу місцевості й вирішення інших завдань.
Як відомо, історія завжди повторюється у вигляді фарсу. Не має Москва ресурсів, щоб протистояти в Арктиці НАТО. Таких можливостей не було у СРСР. Досить сказати, що витрати США на посилення свого арктичного підводного флоту з 2012 до 2016 року становитимуть $5 млрд це приблизно дорівнює річному бюджету витрат ВМФ Росії на весь свій підводний флот. Як вважає заступник міністра оборони Росії Анатолій Антонов, «активність НАТО в рази перевищує те, що роблять Збройні сили РФ». За його словами, військовий потенціал НАТО (зокрема й в Арктиці) в кілька разів вище, ніж російський.
Різкі арктичні рухи Росії змушують її, принаймні, арктичних сусідів об’єднувати свої зусилля в обороні. Норвегія пропонує створення військово-політичної організації — Нордичного пакту — щодо Скандинавії й Арктики — блоку, куди увійдуть спільні військові й прикордонні сили, розвідслужби, Центр захисту від кібератак, а також система координації дій у Арктиці. Генеральний секретар Альянсу Йенс Столтенберг, під час візиту до Норвегії заявив, що «присутність в Арктиці зберігає актуальність для Північноатлантичного альянсу».
Гучна мілітаризація Арктики відбувається за рахунок ослаблення обороноздатності Далекого Сходу. У «Незалежному військовому огляді» заступник директора Інституту політичного й військового аналізу Олександр Храмчихін зазначив, що російський Тихоокеанський флот деградує на тлі стрімкого посилення азіатських флотів та Тихоокеанського флоту ВМС США.
Вразливість арктичного узбережжя Росії була наочно продемонстрована влітку 1942 року, коли німецький кишеньковий лінкор «Адмірал Шеер» під час операції «Вундерланд» (Unternehmen Wunderland — «Країна Чудес») здійснив рейд у Карське море. Розгрому портів і конвоїв тоді вдалося уникнути через недооцінку німцями льодових умов у західній частині Арктики.
Проте 17 серпня 1942 року за 2 милі від північного берега острова Матвєєв німецький підводний човен U-209 атакував судна каравану НКВС, що перевозили 300 в’язнів до норильських таборів ГУЛАГу. Усі судна затонули. З 328 осіб були врятовані 23. Усі в’язні загинули.
Радянське командування з рейду «Адмірала Шеера» висновків не зробило, й улітку 1944 року сталася трагедія. Радянський конвой БД-5 був потоплений 12—13 серпня 1944 року за 60 миль від о. Білий у Карському морі німецьким підводним човном U-365. Трагедія забрала 378 життів з числа 752 учасників конвою. Доля 51 особи невідома.
У мілітаристському запалі Кремль починає нову холодну війну в Арктиці, виграти яку в нього немає жодних шансів. На що сподіваються в Москві, не зрозуміло. Вплуталися в конфлікт з Україною й не знають, як з нього вийти. Не погасивши один, почали інший. З вогнем грають.
