У вівторок, 14 липня 2020, стало відомо, що уряд Великобританії ухвалив рішення, відповідно до якого до 2027 всі технологічні компоненти компанії Huawei будуть вилучені з британських комунікаційних мереж 5G в рамках політики «усунення постачальників високого ризику». Це рішення базується на рекомендаціях Національного центру кібербезпеки та відповідає політиці американських санкцій.
Водночас, воно скасовує попереднє рішення від січня 2020, яке надавало Huawei приблизно 35% британського ринку 5G. Це рішення на 3-5 років затримає розвиток національних комунікацій та ринку технологій, а також коштуватиме британським споживачам від 2 до 3 мільярдів фунтів в найближчі 3 роки, але, на думку експертів, безпека є важливішою.
При цьому, консервативна частина політиків наполягає, що ухвалені рішення не є достатніми, і задля підтримки необхідного рівня безпеки слід вжити більш рішучих заходів, зокрема, за прикладом США та Австралії, повністю заборонити використання технологій Huawei. В цьому їх підтримують радикали, що вони вже більш як чотири місяці влаштовують акти вандалізму щодо інфраструктури 5G не лише у Великобританії, але і по всій Європі.
Порівняння стихійних нападів на комунікаційну інфраструктуру цієї весни з рухом луддитів початку ХІХ століття вже стало загальником. В цьому, безперечно, є сенс, з погляду кризової антропології.
В добу соціальних трансформацій загострюються кризові протиріччя, зростає нерівність, вибухають протести і конфлікти. Розпач дезорієнтованої і позбавленої звичного місця в житті людини каналізується в агресії, спрямованої проти того, що, на її думку, стало причиною її маргіналізації. В часи індустріальної революції це були промислові машини та устаткування, в часи революції цифрової — комунікаційні мережі.
Тому лише протягом березня-квітня 2020 у Великобританії сталося більше 50 актів вандалізму проти об’єктів комунікаційної інфраструктури 5G, ще більше 20 — в Нідерландах, Ірландії, Бельгії та на Кіпрі, більше 80 робітників та інженерів зазнали нападів з боку представників праворадикальних угруповань.
Гасла, що під ними здійснюються акти вандалізму та насильства, насправді віддзеркалюють не стільки справжні причини, скільки безпосередні рушії радикальних дій. Ці гасла вказують на найбільш вразливі по відношенню до поточних трансформацій спільноти та слугують вибуховою сумішшю радикальних протестів, експлуатуючи найбільш актуальні страхи людей.
Тому, по-перше, не варто дивуватися, що проти 5G виступають представники тих самих спільнот, що протестують проти вакцинації, електронних документів, відкидають кліматичні зміни та теорію еволюції, тобто представники партикуляристських консервативних ієрархічних спільнот.
А по-друге, саме тому найбільш дієвими для мобілізації радикальних дій під час епідемії виявилися конспірологічні гасла про те, що «зв’язок 5G сприяє розповсюдженню коронавірусу», «хвилі 5G розривають легені людини», «5G знищує імунітет» тощо.
Саме на висміюванні цих безглуздих конспірологічних гасел концентрувалася преса, тим самим несвідомо сприяючи їхньому поширенню у відповідному середовищі.
Втім, якщо говорити не лише про причини і рушії, але і про чинники радикалізації, то слід зазначити, що мова знову має йти про безпеку. Саме на цьому концентрувалася європейська праворадикальна пропаганда: «технології 5G є фатально небезпечними, позаяк роблять нас беззахисними перед неконтрольованим відслідковуванням з боку урядів, неурядових агентів, корумпованих політиків та продажних журналістів» — писали у квітні праворадикальні британські телеграм-канали. І це вже виглядає цілком зрозумілим і чітко артикульованим політичним запитом.
І саме на цьому питанні збіглися поточні інтереси консервативних політиків та бізнесу, що претендує на частку Huawei на ринку комунікацій, зокрема, компаній BT та Vodafone. Ми вже звикли до того, що «безпека» — це напрочуд зручне слово для маніпуляцій громадською думкою, накопичення політичних капіталів, ведення торгових, гібридних чи реальних війн та перерозподілу ринків.
Втім, на жаль, експлуатація теми безпеки у політичних інтересах окремих груп не розв’язує основних протиріч, породжених глобальними соціальними трансформаціями, що стали причинами радикальних протестів, так само як і не допомагає боротися з безпосередніми рушіями радикалізації на рівні окремих спільнот.
Тому не варто очікувати на закінчення істерії навколо 5G та нових технологій, — зокрема, на нас ця хвиля лише починає накочуватися, і її провідниками виступають ті самі партикуляристські, найбільш вразливі по відношенню до конспірології спільноти. Але і на «згортання прогресу» чекати теж не варто: попри вдавану різноманітність проявів, соціальні закони мають об’єктивний характер.
Було б дивним, якщо б політики та бізнес-корпорації не спробували скористатися з кризових проявів поточних глобальних соціальних трансформацій задля власної вигоди. Але марно очікувати, що хвиля глобальних трансформацій омине когось чи залишить якісь «острівець стабільності». Так, як було — вже не буде, хочемо ми того чи ні...
