У нас передвиборча лихоманка. І це чудово. Це говорить про те, що в Україні досить сильні демократичні настрої. Про вибори говорять усі й усюди. І це можна зрозуміти. Є одна слабка ланка: якість розмов і дискусій. Переважно дискусії ведуться на рівні особистісних та емоційних випадів. Тут кожен, хто робить перші кроки в засвоєнні теорії та практики аргументації, відразу побачить набір головних помилок і збоїв (аргументація ad hominem, ad populum, non sequitur, і особливо часто - a strow man і poisoning the well). Не місце розбирати найбільш повторювані помилки (можливо, я зроблю це найближчим часом). Але про кілька речей хотів би тут згадати.
Із середини 90-х і всі нульові в Україні паралельно розвивалися й успішно взаємодіяли три тенденції: а) поступове зниження політичної культури і рівня публічних дискусій, b) дикий капіталізм у найгірших формах і с) формування загально-культурного стилю, який умовно можна назвати балаганно-КВКівським. Ці три тенденції перетікали одна в одну. На багатих корпоративах "запалювали" зірки певного жанру, головні репризи або стендапи цих зірок були на політичні теми, а персонажі ("герої") цих КВКівських стендапів розважалися в публічних "ток-шоу" (заробляючи собі бали). Іноді до або після корпоративів і концертів (посилюючи комічний ефект побаченого зі сцени). Звична картина нульових: на сцені розігруються репризи на актуальні політичні сюжети, а в залі "герої" цих реприз падають від сміху. І всім було добре. Між репризами ще звучала попса, перезаряджаючи людей "на сцені" і "в залі". В принципі вже тоді здавалося, що якщо стендапери і їхні персонажі ( "герої") поміняються місцями, цього ніхто не помітить. Відмінності між ними поступово стиралися, поки не стерлися до невпізнання. Цим я не хочу сказати, що ті, хто зображував політиків "на сцені", не зможуть стати політиками "в залі". З огляду на рівень нашої політики тут не варто впадати в апокаліптичну паніку.
Важливо інше: якщо кордони між тими й іншими повністю зітруться, які будуть наслідки? Як швидко "ті, хто на сцені", зможуть переключитися і налаштуватися на нову роль? На ці питання ніхто не знає відповідей. Демократія завжди містить у собі ризики. І ці ризики тим вище, чим слабші інституційні та загальнокультурні фільтри. Але те, з чого слід починати, лежить на долоні: потрібно міняти стилістику розмови. Даремно багато хто думає, що вона ніяк не пов'язана зі способом дії і з практиками. Ще й як пов'язана...
