Політичної конфлікт, що виник на днях в Німеччині, — це ще один симптом серйозної хвороби Європи. Причому ця криза вибухнула якраз тоді, коли, здавалося, ніщо не віщувало навіть мінімального ідейного конфлікту. Те, що відразу після виборів до Бундестагу вбачалося як ще одна перемога Меркель, зараз виглядає як початок її падіння. Перемовини про формування нової коаліції за участю консерваторів, лібералів та «зелених» провалилися. У ніч на 20 листопада лідер ліберальної Вільної демократичної партії (ВДП) Крістіан Ліндер оголосила про вихід із попередніх консультацій з ідеологічних причин. Як пише оглядач Frankfurter Allgemeine Юрген Каубе, напередодні нічної заяви Ліндер, в Німеччині не було ні виразної опозиції, ні ідеології, ні нормального парламенту. А однієї ночі раптом все це виникло й заявило про свої права. Тепер навіть забагато опозиції (стаття Каубе так і називається — So viel Opposition ?ber Nacht). Нагадаю, що лідери соціал-демократів (СДПН) відмовляються відновити союз із консерваторами, а з «Альтернативою для Німеччини» (АдН,), яку вважають право-популістською, зрозуміло, ніхто не хоче мати справу. Німецька преса пише про смерть «Ямайки» (партійні кольори членів потенційної коаліції нагадують прапор Ямайки — поєднання чорного, жовтого і зеленого кольорів). Розглядаються різні варіанти виходу з кризи, навіть найнесподіваніші. Федеральний президент Франк-Вальтер Штайнмаєр теж долучився до складного переговорного процесу, він вважає перевибори до Бундестагу — поганим рішенням. Навіть якщо кризу, яка раптово вибухнула, вдасться подолати (що дуже ймовірно), це ще не означає, що попереду — спокійні й безхмарні політичні будні. А на разі європейська преса панікує і знову ворожить про майбутнє ЄС. Британська The Times раптом оголосила, що Меркель більше не є безперечним загальноєвропейським лідером. Консервативна Daily Telegraph назвала політичну кризу в Німеччині «сильним ударом по статусу Меркель як найвпливовішого політика Європи». А ділова The Financial Times, відзначаючи падіння авторитету німецького канцлера, будує невтішні прогнози для всієї Європи. Як швидко вчорашнього світового лідера оголошують позбавленим влади! Навряд чи це можна списати на схильність ЗМІ перебільшувати у таких ситуаціях.
У чому причина кризи? Те, що дає тріщину політичний порядок найстабільнішої європейської країни — це свідчення не просто кризи партійної системи. Це глибока ідейна криза. Захід зараз розплачується за прихильність до тієї версії ліберальної ідеології, яка обіцяла позбавити західний світ від глибоких ціннісно-змістовних конфліктів. Уніфікація (досить жорстка і нетерпима) ідеологічного простору призвела до зворотного результату: ідейні конфлікти виникають на тих напрямках, де їх аж ніяк не очікували. Про небезпеки такої уніфікації спочатку жовтня цього року рішуче висловилися автори Паризької декларації (я писав про цей документ у своєму минулому блозі). А 16 листопада в інтерв’ю РБК про небезпеки ідейної уніфікації заявив відомий економіст Нассім Талеб (автор книги «Чорний лебідь. Під знаком непередбачуваності», нещодавно перекладеної українською мовою): «Одне з найбільших розчарувань нашої доби — глобалізація не спричинила інтелектуальної різноманітності, не породила плюралізму думок. Навпаки, ми бачимо, що увесь світ починає поводити себе як централізована система: суспільство кластеризуються, виникає поділ на «наших» і «ваших». Замість проголошеної свободи думок створюється ситуація, що нагадує життя в тоталітарній державі: є офіційні думки, які ти маєш розділяти, інакше стаєш вигнанцем». Не знаю, якої інтелектуальної різноманітності очікували від глобалізації. Я в цьому плані спочатку був налаштований скептично. Але те, що європейський політичний порядок опинився у стані ідейного вакууму, те, що дає збої політична система навіть найстабільнішої європейської держави, це є ще одним попередженням Історії. Чи не втратили європейські політики й функціонери контакт із реальністю? Чи не потребуємо ми докорінного перегляду наших нинішніх цінностей та орієнтирів? Щоб відповісти на ці питання у нас, можливо, залишилося не так багато часу...