Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Про тризуб для «чайників»

20 січня, 2020 - 11:41

Ще студентом я перекладав кінофільми. Нагод було небагато: зазвичай до Києва потрапляло щось із «панського» столу – стрічки з Московського фестивалю, зрідка фестивалі мексиканського, венесуельського  чи якогось іншого імпортного кіно. Однією з таких нагод стала міжнародна конференція, що супроводжувалася кінопоказом науково-популярних фільмів і відбувалася на початку 1970-х в тодішньому найбільшому залі Києва – Жовтневому палаці.

Пам᾽ятаю урочисту атмосферу, юрби киян, флагштоки з прапорами країн-учасниць і пожвавлення, яке викликав один з них – прапор Барбадосу. Біля нього купчилися цікаві й метушилися агенти КГБ, які вочевидь не знали, що вдіяти з синьо-жовтим прапором центральноамериканської острівної держави, на жовтій – центральній смузі якого ще й вирізнявся заборонений у ті часи тризуб.

Тут слід завважити, що від 1620-х років, коли на острові висадилися перші британські поселенці, і до проголошення 1966 року незалежності Барбадос перебував під британським контролем. Та й після цього, як і інші країни Британської співдружності, державу формально очолює королева Єлизавета ІІ.

До чого я веду? Щойно прочитав на одному з сайтів, що посольство України у Великій Британії вимагає від місцевої поліції прибрати зображення тризуба з посібника про терористичні організації. Посольство намагається пояснити британській стороні, що тризуб є державним символом України. То, можливо, українським дипломатам варто водночас зробити запит, чи вважає британська поліція терористичною організацією державу Барбадос на чолі з власною королевою?

Сергій Борщевський, письменник і дипломат

Новини партнерів