«Кримське управління» Слідчого комітету Росії порушило кримінальну справу проти голови Меджлісу кримськотатарського народу Рефата Чубарова, як заявлено в офіційному повідомленні, «за організацію масових заворушень, які супроводжувались насиллям».
Ідеться про участь у проукраїнському мітингу 26 лютого 2014 року біля стін будівлі Верховної Ради Криму. Нагадаємо читачам, що тоді мітинг, у якому протистояли, з одного боку, проукраїнські активісти, зокрема учасники кримськотатарського національного руху та українських організацій Криму, а з другого боку — проросійські активісти від партії «Русское единство», а також, як стало відомо пізніше, численні перевдягнуті російські військові та кубанські козаки і мобілізовані «ополченці із «самооборони Криму», — закінчився штурмом будівлі Верховної Ради, що завадило її спікеру Владіміру Константінову, всупереч бажанням депутатів, провести сесію й ухвалити рішення про призначення референдуму з приєднання Криму до Росії.
А в ніч після мітингу, під ранок 27 лютого, до зубів озброєні спецпризначенці Росії без розпізнавальних знаків на військовій формі під командою полковника ФСБ Ігоря Стрєлкова (Гіркіна) нейтралізували міліцейську охорону будинків парламенту і Ради міністрів Криму, заблокували їх, вивісили над ними російські триколори і почали силою звозити депутатів для проведення сесії. На думку аналітиків і правоохоронних органів України, Гіркін та його поплічники з того моменту діяли в Криму як типові терористи. Як стало відомо пізніше, Росія ще з 20 лютого розпочала спеціальну військову операцію із захоплення та відторгнення Криму від України. Лише згодом глава Росії Владімір Путін визнав, що операцію здійснили російські військові, і з нагоди тих подій він встановив у Росії День військ спеціальних операцій. Саме такий порядок дій російського президента, вважають українські правозахисні організації, свідчить, що Росія 2014 року проявила себе як держава-терорист, чим порушила основні засади міжнародного права, статут ООН, Гельсінський акт про недоторканність кордонів та міждержавні договори України і Росії.
Втім, уже після анексії Криму, в січні 2015 року «кримське управління» Слідчого комітету Росії, попри те, що на момент 26 лютого Крим навіть умовно не був у російському правовому полі і в Сімферополі не могло діяти російське законодавство, порушило кримінальну справу проти проукраїнських учасників мітингу й висунуло їм звинувачення за російським Кримінальним кодексом.
Були затримані заступник голови меджлісу Ахтем Чийгоз, активісти Алі Асанов, Мустафа Дегерменджи, Ескендер Кантеміров, Талят Юнусов, Ескендер Емірвалієв, Арсен Юнусов та Ескендер Небієв. Пізніше суд розподілив «справу 26 лютого» на дві, виокремивши в ній справу Ахтема Чийгоза, котрого було звинувачено в керівництві мітингом. 11 вересня 2015 року російський суд засудив Ахтема Чийгоза до восьми років ув’язнення в колонії суворого режиму. Однак, доки йшов суд над рештою звинувачених, Владімір Путін на прохання президента Туреччини Ердогана звільнив Ахтема Чийгоза та іншого члена Меджлісу Ільмі Умерова. Їх було доправлено на літаку в Туреччину, як виявилось пізніше, в обмін на двох російських убивць, що були заарештовані в Туреччині. Пізніше Чийгоз та Умеров прибули до Києва.
Тож виявилося, що судити решту затриманих у «справі 26 лютого», позаяк «ватажка мітингу» вже звільнили, не було сенсу. Тому суд спочатку відпустив їх під домашній арешт, а потім виніс їм вироки від трьох до чотирьох з половиною років позбавлення волі умовно. За всіма правовими ознаками ця дивна «справа» була вичерпана і закрита.
Але, як виявилось, не забута.
Тепер, за новою справою проти Рефата Чубарова виявляється, що мітингом керував не Чийгоз, а сам Чубаров. То чому ж тоді судили Чийгоза? І тепер Чубарову інкримінуються заворушення, під час яких ставилося завдання завдати ушкоджень 80 людям, у том числі двом учасникам мітингу — смертельних.
Але і ця справа, як можна легко переконатися, шита білими нитками. Всі, хто був на мітингу, передусім журналісти, добре пам’ятають, що мітингом керували двоє людей: з одного боку, на той час керівник партії «Русское единство» Сергій Аксьонов, а з другого — Рефат Чубаров. Більше того, це добре видно на тому великому відеозаписі, який уже багато разів демонструвався в залі суду по Чийгозу та інших учасниках. Ні постраждалих, ні загиблих того дня журналісти не бачили. І, як повідомив нещодавно російський адвокат у «справі 26 лютого» Микола Полозов, який написав книжку про хід цього дивного суду, «у справі суду загиблі не простежуються». Проте, як твердять повідомлення керівників російських учасників мітингу, двоє учасників мітингу, яких ніхто не знає в обличчя, були задушені в тисняві в їхніх лавах під час штурму будинку. Щодо кількості постраждалих, то в кримській прокуратурі, якою тоді керувала Наталія Поклонська, називали то 80 постраждалих, то 40. Насправді до лікарні звернулося ще менше людей.
Як розповідали учасники мітингу після його закінчення, якісь люди їх спеціально підбурювали і вмовляли звернутися до лікарні, щоб засвідчити заподіяння тілесних пошкоджень. Ці свідчення потім детально аналізувалися вже на суді, і виявилося, що всі вони надумані, пошкоджень тяжчих, ніж синці, ні в кого не було.
З приводу справи багато й інших питань. По-перше, на якій підставі Слідком веде розслідування події, яка відбулася не на території його юрисдикції? На якій підставі суди розглядають справу, яка відбулася не на території їхньої підсудності? Більше того, що це за Слідком, який із двох керівників мітингу, як це явно простежувалося в ході слідства й суду в справі Чийгоза, порушує справу проти одного, а про відповідальність другого навіть не йдеться?
А якщо вже говорити про двох загиблих, на честь яких на будинку Верховної Ради Криму пізніше навіть було встановлено меморіальну дошку — щоправда, без зазначення прізвищ, то за свідченнями самих проросійських учасників мітингу, вони були задушені в їхніх лавах, — отже, й відповідальність за їхню загибель має нести очільник проросійської частини мітингу, тобто Сергій Аксьонов. Українські учасники мітингу до них навіть не торкнулися. Чому ж тоді проти нього справа не порушена й досі?
Отримавши інформацію про порушення нової кримінальної справи, Рефат Чубаров сказав, що це є реакція на плани Меджлісу провести 3 травня ненасильницьку акцію «Світ проти насилля та окупації. Марш гідності» з участю представників міжнародних організацій та світової громадськості. Насправді російська влада Криму дуже боїться цієї акції, оскільки вона покаже світові, яким саме чином було захоплено Крим, покаже незаконність встановлення російського кордону на Перекопі.
Тому російська влада намагається залякати голову Меджлісу, разом з тим вона створює підстави для його затримання, якщо він перетне ту незаконну умовну лінію, яку вони називають російським кордоном. Це, як видно з усього, неправове використання російською владою своїх правоохоронних органів, використання їх у ролі політичних придатків до державних терористичних організацій з метою юридично виправдати анексію та окупацію території іншої держави.
