Кабінет Міністрів поставив собі високу оцінку в сфері політики управління державною власністю — 84,4%. Це завищена оцінка. Якщо подивитися звіт, то особливих новацій й здобутків там немає. За здобутки, наприклад, видається ухвалення стратегії підвищення ефективності діяльності суб’єктів господарювання. Але це дуже загальний документ, в якому не вказаний навіть горизонт планування. Тобто в майбутньому буде важко оцінити результати реалізації цієї стратегії й скоректувати її в разі потреби.
Досі не вирішено питання конфлікту інтересів у сфері управління державним майном. Наприклад, уряд сьогодні одночасно виступає як акціонер, джерело фінансування, регулятор, контролер, замовник і постачальник державних підприємств.
Таким чином звичайна поточна робота уряду, яку він повинен виконувати згідно зі своїми повноваженнями, видається за певні новації. Приміром, ухвалений перелік підприємств, що не підлягають приватизації — не досягнення, а, більше того, пропозиція необґрунтованого скорочення таких підприємств.
Отже, велика приватизація у 2015 р. не відбулася. Планувалося залучити 17 мільярдів гривень. Але ці наміри були виконані лише орієнтовно на 1%. Що це? Неякісне планування чи поверхове відношення до аналізу різних джерел ризиків? Крім того, варто відзначити, що уряд не доклав жодних зусиль для переорієнтації фіскального характеру приватизації, на, приміром, інвестиційний. Досі не сформований надійний захист від участі російського бізнесу у продажу державних активів.
Очевидно, строк масштабної приватизації просто відтермінували. За цей час доречно здійснити цілковиту інвентаризацію державних активів. Адже без попереднього обліку та ґрунтовного аналізу стану об’єктів державного права власності неможливо розробити ефективну та реалістичну стратегію управління ними. Часто виходить, що держава просто не знає, чим керує, який фактичний стан об’єктів, не аналізує доцільність перебування об’єкта у державній власності. Однак, згідно з тенденціями, які ми спостерігали протягом 2015 р., ці заходи найвірогідніше не будуть реалізовані й у 2016 р. На жаль, найнебезпечніша тенденція в управлінні вітчизняними державними активами — підміна довгострокового стратегічного управління на ситуативне реагування на поточні проблеми.
Ірина РАТИНСЬКА, експерт з питань управління об’єктами державної власності Інституту суспільно-економічних досліджень (ІСЕД)
