У складі Ради з прав людини при президентові Росії відбулися воістину революційні зміни. Президент Володимир Путін звільнив Михайла Федотова з посади голови РПЛ і свого радника. Офіційна причина — досягнення ним у вересні цього року граничного віку перебування на державній службі — 70 років. Відставленому Федотову вже підшукали тепле місце у вигляді кафедри ЮНЕСКО у Вищій школі економіки (Михайло Олександрович був російським постійним представником при цій вельми шанованій міжнародній організації). Загалом, цілком почесна пенсія з вельми непоганим окладом. І начебто нема про що турбуватися — звичайна ротація кадрів, зумовлена цілком природними причинами. Ось і прес-секретар Путіна Дмитро Пєсков назвав зміни у складі РПЛ (а вони не зводяться до усунення Федотова) звичайною ротацією. І все було б саме так, якби не особистість того, кого Путін призначив головою РПЛ замість Федотова.
Це — колишній голова Громадської палати, колишній головний редактор журналу «Эксперт» і колишній ведучий політичних програм 1-го каналу, зокрема підсумкового недільного випуску програми «Время», Валерій Фадєєв, який молодший від свого попередника на 11 років. Він також вважається головою ліберальної платформи в «Единой России» і є членом вищої ради цієї партії. Але якщо Валерія Олександровича серйозно вважати лібералом, то для консерваторів у лавах правлячої партії місця просто не залишиться. Публікації «Эксперта» за перебування в ньому Фадєєва, так само як і зміст його телепрограм, однозначно свідчать про нового голову РПЛ як про цілком переконаного суто консерватора, який не звик поступатися принципами.
От як, наприклад, Валерій Олександрович уявляє собі політично ангажованих журналістів: «Суть роботи журналіста в тому, аби вирушити туди, де відбувається подія, дізнатися подробиці, поговорити з учасниками і зв’язно її описати, за змоги не збрехавши (вочевидь, коли такої можливості немає, брехати можна й треба! — Б. С.). Але це не означає, що журналіст не може мати позиції, — він загалом повинен мати якийсь світогляд. Так, можна писати якісь політичні есеї і обстоювати свої погляди, але це вже не повністю журналістика, це вже віддзеркалення тієї позиції, яку посідає видання загалом. Власна позиція за нормальної ситуації не заважає ЗМІ займатися журналістикою. У нас ангажовані ЗМІ поводяться так, ніби всі люди — їхні затяті прибічники чи мають стати прибічниками. Якщо за кілька днів до мітингу вся інформаційна стрічка присвячена цьому мітингу, і я десятки, а можливо, й сотні разів чую заклики на нього прийти, то це вже не журналістика, а груба пропаганда».
Звісно, тут йдеться не про мітинг «Единой России». Мітинги та інші заходи правлячої партії організовують аж ніяк не з використанням ЗМІ, а суто з використанням адміністративного ресурсу і з проплатою учасникам певних, але не дуже великих коштів чи різних дарунків. І коли Фадєєв каже про пропаговані у ЗМІ мітинги, він має на увазі виняткові мітинги позасистемної опозиції. І можна не мати сумніву, що під керівництвом Фадєєва Рада з прав людини саме вестиме грубу пропаганду й більш нічого. Наприклад, цілком можу собі уявити, що однією з головних тем роботи РПЛ за нового голови стане захист прав поліцейських і бійців Росгвардії, що потерпіли під час розгону опозиційних мітингів та демонстрацій. А ще «правозахисники за призначенням», ймовірно, сміливо захищатимуть права чиновників, несправедливо, як нам посилено доводитимуть, звинувачених Навальним та іншими опозиціонерами у розкраданнях і корупції. Недаремно ж прибічники опозиції характеризують Фадєєва в соцмережах аж ніяк не парламентськими висловами: «зухвалий тупуватий хам і цинік» і «це все одно, що Геббельса призначити відповідальним за захист прав євреїв». А опальний олігарх Михайло Ходорковський прямо заявив: «Сьогодні Путін дав чудову пораду з прав людини: виїжджайте або намагайтеся змінити владу, якщо хочете, аби у вас були права людини».
Одночасно з Федотовим Путін вивів зі складу РПЛ ще чотирьох осіб: керівника правозахисної організації «Восход» Євгена Боброва, голову асоціації правозахисних організацій «Агора» Павла Чикова, голову комісії РПЛ з виборчих прав, професора Вищої школи економіки ліберального політолога Іллю Шаблінського і члена РПЛ, іншого ліберального політолога Катерину Шульман. Пізніше про свій вихід із РПЛ заявила колишня суддя конституційного суду Тамара Морщакова. Принаймні, у випадку з Чиковим і Шульман аж ніяк не може йтися про звичайну ротацію, оскільки членами РПЛ вони стали лише у грудні 2018-го, ще й року не минуло. Усі ці люди, зокрема й сам Федотов, в найширшому сенсі слова належать до системних лібералів, до зміни влади не закликають, але намагаються переконати владу стати трохи цивілізованішою і прагнуть домогтися хоча б тих послаблень для переслідуваних у політичних справах, які можливі в нині існуючій системі російської влади.
Їх приймачі цим взагалі не займатимуться. Федотов хоча б мав вищу юридичну освіту, дійсно потрібну справжньому правозахисникові. Фадєєв же обійшовся факультетом управління і прикладної математики Московського фізико-технічного інституту (МФТІ). Але важливою є не його освіта у сфері точних наук, а передусім його чималий пропагандистський досвід у ЗМІ. І разом із Фадєєвим Путін призначив до РПЛ цілком гідне нового голови поповнення. Це — виконавчий директор МІА «Россия сегодня» Кирило Вишинський, омбудсмен у Свердловській області Тетяна Мерзлякова і голова Центру прикладних досліджень і програм Олександр Точонов. Жодного справжнього правозахисника з-поміж них, звісно, немає. Ну, досвідченого кремлівського пропагандиста Вишинського моїм читачам представляти не треба. Мерзлякова — це звичайнісінький «правозахисник за призначенням», що беззастережно підтримує «Единую Россию» і уславилася 2016 року цілком ксенофобською заявою: «Не можна закривати очі на те, як вільно поводяться в місцях позбавлення волі лідери діаспор, як почуваються мігранти із країн Середньої Азії». Ну, а Точонов — колишній офіцер-прикордонник, ще в ту пору, коли погранслужба підкорялася КДБ СРСР, і політтехнолог, що обслуговуює владу. З такими правозахисниками і поліції не треба!
Можна не мати сумніву, що найближчими місяцями і навіть тижнями склад РПЛ буде ще радикальніше оновлений, так, щоб усі його члени про правозахисну діяльність забули раз і назавжди. Якщо раніше Рада з прав людини потрібна була владі передусім задля того, щоб демонструвати Заходові, що при президентові Росії існує солідна структура, яка складається із шанованих людей, до голосу яких президент деколи дослухається, аби усунути найбільш очевидні і найбільш волаючі порушення прав людини, то тепер завдання РПЛ — переконати не так Захід, як російське населення, що в Росії з правами людини все гаразд, а ті, хто волає про протилежне, — це жалюгідні відщепенці й американські та інші іноземні агенти. Разом з явним наміром влади ліквідовувати Рух Льва Пономарьова «За права людини» і затриманням заступника голови «Комітету за громадянські права» Андрія Маякова, це означає радикальне зачищення правозахисного поля в Росії, що максимально звужує для правозахисників можливості легальної діяльності.
