Звичайно, легко іншим радити — живи на своїй глибині, і не буде жодних розчарувань. До чого виплигувати або завзято пірнати, до чого шукати мілину там, де її немає і не було, або особливу глибину, яка, власне, ховається лише у власній голові? Все одно ніхто й ніколи до кінця не зрозуміє, як поводитися з цією штукою — життям. Вже коли роздражнило, а це буває, непотрібне життєве сум’яття, зморимо його своєрідним голодом, виключивши з ужитку все гостре: здивування від чиєїсь нетактовності, непотрібні порівняння, безглузду досаду, одним словом, весь цей підлітковий бебі-шпинат — із голови геть. І ось дивися — знову гладінь та рівна незалежність, коли пушинка до пушинки і жодної пір’їнки. Щоправда, в осаді може залишитися одна лише прісність. Адже зрозуміло: скільки не заучуй правильні рухи, цінним є лише чутливий танець.
Знаю точно: завжди має бути план «Б». Те, що одному мало, іншому — багато, шукаю ж становище, коли досить. Гранульований корм навіювально-настроєвої неволі, уявіть собі, легко стер лише один поетичний рядок — «где-то на севере есть розовые мхи». Дивнувато, але саме ця недомовленість пробуджує фантазію, налаштовує на таку хвилю натхнення, що можна наблизити стан творчої переповненості. Коли чоловік навіщось постійно пише, чого ще бажати — лови момент, говори йому «хочу ще», користуйся будь-якою можливістю бути щасливою, адже, щоб працювати над радістю життя, без цього ніяк. Так будеш кориснішою і собі, і родині, і друзям.
Про все це я думала на дачній вечірній терасі, рахуючи разом із онуком зірки. Раптом із радістю усвідомила вельми життєрадісну істину: можливо, чоловік і добув вогонь, проте лише жінка показала, як із ним гратися. Ось і виходить, що в житті немає дрібниць, лише подробиці. Щоправда, вони часом примудряються бути і мишоловкою, і граблями. Якщо все так чітко, тоді вперед. Пам’ятаєте, як у якомусь мультфільмі відчайдушно метушиться мавпа після команди: розумні — праворуч, гарні — ліворуч. Куди ж піти...
На щастя, мій план «Б» тут як тут. Здається, він і розумний, і гарний, та й розпочав формуватися ще років зо п’ять тому, коли у Фінляндії проводжала очима бадьорих підлітків і літніх з палицями. Вони без втоми крокували парками, лісовими стежками, в Австрії — горами і луками, а щасливі випещені корови, прикрашені дзвіночками на витіюватих ошийниках, проводжали їх мудрими ситими очима, в яких читалося: вас розуміємо, але нам і так добре, ідіть-но ви, звичайно, в Норвегії вподовж ні з чим не порівнянної прибережної краси. Може, це для мене і є рожеві мохи? Несподіваний натяк був настільки бажаним, по суті, легко здійсненний, що засіла вивчати, де ж можна придбати достойні грамотні палиці і проконсультуватися про деталі техніки так званої скандинавської ходьби.
Нещодавнім ранком, коли бігуни лише «розпечатували» новий день на Володимирській гірці, побачила жінку, яка бадьоро крокує доріжкою. Звичайно, з палицями. Значить, і до Києва вже прийшла ця пристрасть, Європа давно випробувала її. Швидко підійшла до незнайомої однодумниці — адже лише так і можна знайти один одного, немає тут, вважаю, нічого нетактовного. Це віртуальні контакти нечіткі й невиразні. Ми тут же розбалакалися, щоправда, тренування було зірване, зате скільки корисного дізналася.
48-річна Ганна, вже бабуся шестирічного шибеника, після давнього розлучення все ще чекала на свого чоловіка, який думатиме на п’ять ходів уперед, і він, звичайно, вже буде неодружений, і, може, хоч він, нарешті, скаже: не хвилюйся, я все залагоджу. Одним словом, те, про що ти собі брешеш, усміхнулася вона. Так і не дочекалася. Отже з душевним комфортом проблеми були, на щастя, фінансово вона абсолютно незалежна. Начебто й вік у неї для когось ще призовний, та фразу раптом почула аж надто вікову: старість не захищає від кохання, але кохання захищає від старості. Мені ж воно так і не зустрілося, додала, щоправда, що до старості ще час є. Не повірите, але скандинавська ходьба врятувала настільки, що сьогодні відчуваю себе на 15 років молодшою, стала по-доброму врівноваженою і життєрадісною. Ганна, зайшовши в інтернет, швидко проконсультувалася з інструктором школи зі скандинавської ходьби з іншого міста, у всьому розібралася і розпочала. Я ж запам’ятала все, що від неї почула, до речі, вона — лікар за фахом. Виявляється, цей вид спортивного навантаження показаний абсолютно всім, хто спроможний ходити. І старий, і молодий здатні осилити скандинавську ходьбу. Біг шкідливий тим, що перенавантажує хребет і суглоби ніг, відповідно, він протипоказаний при таких поширених сьогодні проблемах, як грижа міжхребцевих дисків і остеопороз. А скандинавська ходьба практикується зі спеціальними палицями, які розвантажують суглоби, знижують компресію при ударних навантаженнях, але при цьому навантажують м’язи черевного преса і плечового поясу. До того ж ходьба для людини — найбільш фізіологічний вид діяльності. Начебто палиці схожі на лижні, та й цей вид придумали фінські лижники, які в літній сезон стали влаштовувати забіги пересіченою місцевістю, природно, без лиж, але з палицями. Потім до палиць для ходьби додалися коркові рукавиці і паски, вони стали максимально зручними. Освоювати таку ходьбу кинулася половина фінів, за якими пішли європейські сусіди. У тренуванні задіюється 90% м’язів. Оскільки скандинавська ходьба спалює на 47% більше калорій, ніж звичайна на такій же швидкості, вона є й ненудним способом скинути зайву вагу, поліпшити біохімічний склад крові, тим самим знизити ризик розвитку багатьох грізних недуг. І, мабуть, найсмачніше — це задоволення, звільнене від повчальних складних протоколів, доступність і незалежність від дорогих тренерських послуг. Два-три сорокахвилинні тренування на тиждень цілком достатньо, та й тренер ти сам собі.
Розмінювати кілометр за кілометром по траві, горам, берегу морить в місті, може, і не вийде, але є парки. Цьому імунітет зрадіє, вже точно. До того ж, їдучи у відпустку до цих-таки гір, луків і морського узбережжя, палиці варто взяти з собою. Це набагато важливіше, аніж набір змінних купальників та інших заманух. Щоправда, і їх не забудьте.
Що ж, команду почула. Значить, вперед до своїх рожевих мохів.
Хочу ще!
