«Живи відповідно до коштів у своїх кишенях», — постійно чуємо, особливо від тих, хто в цих кишенях спритно і зухвало нишпорить. Звичайно, ця завжди актуальна порада нікуди і ніколи не подінеться, але якщо ціни, загнані під стелю, б’ються, то головою об асфальт, то об перехожого, стає зрозумілим — травми різного ступеня тяжкості не уникнути. Один модник, який не бідує, нещодавно розповів, що, зазирнувши до дорогої взуттєвої хімчистки, яка, зрозуміло, назвала себе «студією з реставрації елітного взуття» і тим самим, ніби виправдала бутикові розцінки, але все ж таки від озвученої суми за чищення його замшевих улюблених і зручних мокасинів, його (модного художника) навіть похитнуло і він відразу вийшов — за таку ціну можна купити один черевик з моєї дуже недешевої пари. Нині у шевських майстернях, вже, пробачте, по-старому звучить більш звично, кордон можливостей, хай як дивно, ще помітніший, ніж у магазинах: до салону звертаються з дорогим, але не обов’язково якісним взуттям, переважно за новими набійками з суперсучасних матеріалів, за розтяжкою та реставрацією у вигляді чищення. У скромних майстернях беруть все або майже все, але інколи приносять таке зношене взуття, що повернути його до життя можна лише умовно. Я ж з подібними проблемами завжди прямую до Петрика на прізвисько Петруччіо, хоча ніхто з нас, його постійних клієнтів, не пам’ятає, хто дав йому таке ім’я першим. Йому, схоже, це подобається, і його постійно врівноважений вираз обличчя, що у наш час вельми незвично, ще сильніше заколисує. Цей вигадник, за професією чоботар-модельєр і технолог, ще, якщо хочете, в чомусь ортопед, відчайдушний балагур і дамський спокусник, який чудово відчуває палітру жіночих настроїв. Якось мені сказав, може, когось цитував: «Сучасність небезпечна, адже вона так швидко старіє». У нього така звичка — займаючись безпосередньо роботою, видавати щось отаке. Наприклад, коли людина не спить, вона у взутті. Цей вислів, можливо, і диктує його ставлення до своєї професії. Так, Петро може пристосувати проблемне взуття до ноги, запропонувати оригінальний «тюнінг», переконати, наскільки непрактично щодо самого собе виснажуватись малоефективним розношуванням тісного взуття, і миттєво додав — адже черевички несуть жінку, а не навпаки. В Петрика таких змістовних фраз вистачає, але, головне, що він допоможе і на ділі. Руки — чарівні.
Познайомилася з ним у день гострого конфлікту зі своїм взуттям. Якось у робочий для всіх (а для мене у вихідний) день вирушила до кінотеатру на прем’єру. І відразу зрозуміла — в своїх черевичках до кінця сеансу ніяк не досиджу: лівий так немилосердно почав тиснути, що було вже не до сюжету і, користуючись темнотою, насилу вийняла ногу — спочатку з лівого, а потім і з правого. Від щасливого звільнення зовсім забула, що фільм має властивість закінчуватися і, перед самим фіналом, почала похапцем натягувати на себе ці, ще вчора, улюблені «кайдани». Лівий чинив опір до останнього, але, як на диво, і правий безконфліктний теж став на диби. Не знаю вже, як вдалося взутися, але йти було дуже незручно і лише на яскравій сонячній осінній вулиці зрозуміла — правий одягнула на ліву ногу, а другий, природно, на ту, що залишилася. Як могла, приклеїла на обличчя вираз «все Ок» і попленталася додому, на щастя, він був поряд. Пам’ятаю, до мене ще причепився перехожий, уловивши в моїй ході певну екзотичність. У мене ж не було сил навіть відбутися жартами, і того ж дня, за порадою друзів, опинилася біля Петруччіо, який досягнув неабиякого успіху в боротьбі з підступними кісточками. Він стверджує, що працює з ними, точніше, проти них, ціле життя. Вже як вона, така маленька, може в тісному взутті зібрати всі сили, знає багато хто, навіть за виразом обличчя зрозуміло, як у цей момент людина мучиться. В Петрика, звичайно, що-небудь знайдеться. Спочатку погляне на характер кісточки, визначить не гірше за ортопеда її потенціал, зануриться в свої нескінченні коробки з сировиною і запропонує потрібне: якщо розтяжка не показана, знайде спеціальні гумки відповідного кольору, або організує шнурування в потрібному місці. Він легко може змінити фасон, що розширює взуття, і вирішить проблему, в усякому разі, больову. Застосовуючи спостережливість і дотепність, може побудувати цілий сюжет з життя незнайомої людини, прочитуючи подробиці лише з її взуття. Сам же себе він відносить до прагматичних жаднюг, оскільки грамотне взуття може носити роками, і воно завжди має елегантний вигляд. Одного дня він розповів, що його клієнтка купила симпатичні літні черевички з ваговитою ціною, які стояли в магазинному відділі дорогого взуття, а виявилось, що це вишукані чешки, які можуть служити лише ніби в «сухом’ятку». Вони, до того ж, через півтора місяці у неї протерлися. Щоправда, в магазині повернули гроші, оскільки спортивне взуття самі запропонували як повсякденне для вулиці. Реалізатори взуття чудово усвідомлюють свої недомовки, нібито нешкідливі. Розрахунок простий — не обманюючи прямо, скористатися тим, що не кожен усвідомлює, що взуття на кожен день обов’язково повинно мати суцільну щільну підошву, а не надто тонку, явно для інших цілей, хоча фасон може бути принадним і світським, або до шкіряної підошви прикріплюють сегменти з більш витривалого матеріалу — однозначно спортивне взуття, хоча зовні і не здогадаєшся, навіть чоботи можуть запропонувати з підошвою, як цигарковий папір. При цьому всі сюрпризи будуть упаковані в елегантну коробку. З проблемною кісточкою, — нагадав співрозмовник, хоча кожному дорослому це давно зрозуміло, але з його досвіду, вочевидь — багато хто потім мучиться саме через те, що полінувався ретельно поміряти декілька розмірів і без метушні вибрати потрібний. У майстерні Петрика верстат для розтяжки взуття працює цілодобово. Навіть утворилася черга. Не здивувалася, дізнавшись, що майстер свій верстат удосконалив, щось там підтягнув, докрутив, ущільнив... Отже, мій номер на розтяжку нових туфель — вісім. Петрик обіцяв зателефонувати.
— Хто ще захоче мене «взути» по-швидкому, тобто обманути, — не раджу. Повторюваність життя в його неповторності, але свої помилки вже клонувати не буду, щоправда, в нашій країні, як у п’єсі з відкритим фіналом: чого доведеться навчитися завтра — невідомо, може, нарешті, рівноваги.
Головне, аби не на одній нозі, озутій до того ж у взуття не за розміром.
P. S. Петрусь, як і обіцяв, зателефонував і повідомив, що взуття готове. А ще... попрощався — виїжджає до Польщі. Там ніхто не знає, що ти Петруччіо — золоті руки, — зітхнула у відповідь.
Дізнаються, — впевнено відповів він.
І мені стало сумно.
