Кожен з нас, принаймні декілька разів на рік, користується послугами залізниці. І важко не помітити наскільки сьогодні перевантажений Центральний київський вокзал.
Київ все більше перетворюється на столицю європейської держави, тому все нагальніше постає питання про перезавантаження Центрального київського вокзалу та необхідність будівництва в столиці нових пасажирських вокзалів на головних напрямках транспортних потоків.
Хоча їх нібито офіційно три, але якщо реально, то майже п’ятимільйонний Київ на сьогодні має лише один центральний вокзальний комплекс, який приймає на себе пасажиропотік поїздів далекого спрямування, і до якого входить ще спарений з ним приміський вокзал.
І якщо порівнювати з менш населеними столицями країн Європи, котрі мають по три-п’ять вокзалів, то порівняння буде явно не на користь української столиці.
Адже вокзал «Київ-Пасажирський» постійно перевантажений, його пасажирські потоки були розраховані на чисельність населення Києва, котре становило у 60-ті роки 1,5 мільйона чоловік.
Тому станція метро «Вокзальна» явно не пристосована до пересування такої кількості людей, як і наземний транспорт навколо неї, що створює пробки і додає додаткові вихлопні гази у центрі столиці.
Стає все більше очевидно, що сьогодні для української столиці, як мінімум, потрібні ще три вокзали.
Свого часу активно піднімалося питання про будівництво в Києві ще одного вокзалу – біля залізничної станції «Святошин». Але тоді далі обговорення цього питання так і не пішли.
Тепер же, коли Центральний київський вокзал перевантажено, це питання знову постає на порядку дня. Так, у районі залізничної станції «Святошин» цілком можна було б побудувати Європейський вокзал, взявши за основу рух поїздів в європейському напрямку.
Власне, це дуже зручне місце розташування, бо поруч біля сучасної залізничної станції «Святошин» знаходиться однойменна станція метро. І пересадка пасажирів із цього вокзалу на метро була б оптимальним рішенням для пасажирів.
Якщо розглядати можливість будівництва Європейського вокзалу, то мова може йти про пілотний проект для України. Масштабний, чітко функціонуючий та інтегрований в навколишнє транспортне середовище залізничний вузол (з сучасним обладнанням та високим рівнем модернізації), може стати еталоном транспортного вузла майбутнього.
Він зможе приймати швидкісні поїзди, котрі курсуватимуть у західному напрямку нашої країни, і водночас буде зручно поєднаний зі станцією метро, міськими автобусами і таксі.
Неодноразово буваючи в Польщі, доводилось спостерігати за позитивним досвідом Варшави з реорганізації пасажирських перевозок.
На сьогодні в столиці Польщі функціонує шість вокзалів. Але поїзди далекого прямування зупиняються на трьох вокзалах: «Варшава-Східна» (Warszawa-Wschodnia), «Варшава-Центральна» (Warszawa-Centralna) та «Варшава-Західна» (Warszawa-Zachodnia).
І «хороший» потяг зупиняється послідовно на всіх трьох: спочатку на «Варшаві-Східній», потім на «Центральній», потім на «Західній».
До речі, місцеві жителі часто виходять вже на вокзалі «Варшава-Східна», але це «вокзал» швидше за назвою, тому що представляє собою просто силу-силенну перонів, практично під відкритим небом.
Зазвичай туристи проїжджають далі – до «Варшави-Центральної». Як тільки поїзд пірнає в тунель – це сигнал до того, що скоро виходити.
«Варшава-Центральна» – це підземний вокзал, всі комунікації заховані під землею, тому він розташований майже в центрі міста, і при цьому абсолютно не заважає міським транспортним комунікаціям. Оскільки на поверхні землі знаходиться тільки одна скляна будівля.
Якщо ж ви варшав’янин і не живете в центрі польської столиці, то вам найзручніше буде розпочинати свою поїздку зі «Східного» чи «Західного» вокзалів чи навпаки, де поїзди починають свій шлях, і час посадки більш тривалий.
Потім всі потяги йдуть через вокзал «Варшава-Центральна», там стоянка менша за 5 хвилин, але цього цілком достатньо, аби сісти у свій вагон.
Решта вокзалів – «Варшава-Середмістя» (Srodmiescie Warszawa), «Варшава-Віленьська» (Warszawa Vilenska) та «Варшава-Гданська» (Warszawa Gdanska) – обслуговують приміське сполучення.
За великим рахунком, потрібно говорити про необхідність не лише зміни транспортної логістики Києва, а й про зміну концепції розвитку українських залізниць в цілому, яка, як максимум, відповідає системі поглядів еволюції залізничної галузі 50-их років минулого століття.
Справа у тому, що нинішнє залізничне господарство (хоча воно в Україні досить таки розвинуте), не відповідає не лише інфраструктурі забезпечення, яка б могла надати можливість розбити залізничне господарство Києва на кілька вокзалів, а й майбутнім пасажирським потокам.
Адже в майбутньому використання залізниці, як найпотужнішої транспортної пасажирської магістралі, зростатиме, якщо найближчим часом українська економіка буде розвиватись і інтегруватись до критеріїв та вимог Європейського Союзу. А це істотно збільшить пасажиропотоки, можливо, навіть у декілька разів.
Це необхідно враховувати при побудові нових вокзалів і нової інфраструктури навколо столиці, оскільки столичний Київ – це ворота у зовнішній світ, в Європу та майданчик, на якому переймається передовий досвід всіма частинами українського суспільства.
Розглядаючи розвиток загальної інфраструктури, а не лише вокзалів і залізничної мережі, необхідно згадати ще один дуже важливий фактор. Адже досвід європейських країн міг би дати можливість за лічені роки подолати ту прірву, котра існує між залізницею України і країн Євросоюзу.
Пов’язаність залізничної галузі з Європейським Союзом не тільки наблизить Україну до Європи, створить не лише промислові чи продуктові, а й фінансові потоки на всіх рівнях, які можна швидко розвинути і далі.
Можливо, є сенс відразу залучити до створення сучасних вокзалів в Україні західноєвропейських партнерів. І саме з цього розпочати інтеграцію з залізничним господарством Європейського Союзу.
