Чим є мова того чи іншого народу для людей цього народу? Прагматичним засобом спілкування (і не більше), доведеним до автоматизму знаряддям особистої ідентифікації та соціалізації конкретної постаті – або ж потужним шляхом збереження історичної пам’яті народу, його духовної скарбниці, гарантом його майбутньої свободи та неповторності серед інших націй світу?
Відомий журналіст, перекладач з французької, один з провідних публіцистів української редакції «Радіо Свобода» Тарас Марусик у своїй новій праці «30 років Незалежності: мовні акти, які змінюють Україну» (видавництво «Кліо», 2021 рік) переконано обстоює погляд на мову як на базовий, основоположний атрибут державності. Адже боротьба за українську мову – це боротьба за повну незалежність України, що означає боротьбу проти Російської імперії у її історичних різновидах. У особі Тараса Марусика поєднується гострий, аргументований і чесний погляд на мовну політику з безпосередньою участю в утвердженні конституційного статусу української мови. Додамо, що вітчизняному читачеві пан Тарас добре відомий як перекладач з французької праць «Кінець комунізму» Франсуази Том, «Франція та Україна. Становлення української дипломатії» Володимира Косика та «Свята Русь» Алена Безансона.
«Мовна ситуація в Україні парадоксальна, – відзначає Тарас Марусик. – Іноземці часто не розуміють, навіщо захищати мову, яка має конституційний статус державної, для чого боротися за очевидні та природні права. Ні французи, ні поляки, ні німці (перелік можна продовжити) не можуть цього збагнути. А для представників громадянського суспільства й частини політикуму України така ситуація є не парадоксом, а постійною боротьбою за свої підважені мовні права. Активні й небайдужі українські громадяни вважають, що мовна ситуація, яка склалася століттями й десятиліттями, була спрямована проти постання незалежної України».
У своїй праці Тарас Марусик докладно, на справді ґрунтовній документальній основі, аналізує 30 років української історії, починаючи від боротьби за державний статус української мови напередодні розвалу СРСР і закінчуючи 2021 роком. За ці 30 років Україна пройшла тернистий шлях від ухвалення Закону «Про мови в Українській РСР» (жовтень 1989 року), відповідно до якого українська мова стала єдиною державною, до ухвалення першого закону власне про українську мову – «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Якщо читач уважно ознайомиться зі змістом книги Тараса Марусика, зокрема з розділами «Боротьба Партії регіонів і п’ятої колони проти конституційного статусу української мови», «Закон про засади державної мовної політики» (закон Ківалова - Колісниченка) і процес його скасування», «Мовна політика за Ющенка, Януковича, Порошенка», «Мовна політика за Президента Зеленського», «Громадяни в боротьбі проти держави за державну мову» – то матиме якесь (хай і не ідеально повне) уявлення про те, як непросто було відбивати численні й запеклі атаки на конституційний статус української мови.
І менше з тим автор книги зберігає історичний оптимізм. Суспільство, на думку Тараса Марусика, безперечно, готове підтримати й утверджувати статус української мови як єдиної державної. Хоча Тарас Марусик визнає: битва за Київ, за Україну триває в усіх сферах і Перемога вимагає єднання та розумних цілеспрямованих зусиль.
