Якщо відчуття, що робиш все правильно, вислизає, причому, наполегливо, а кількість витрат у форматі «що є — чого немає» зростає (звичайно це і матеріальні, і міжособові нюанси), можна сміливо ставити діагноз — приціл збився. Збився — і все. Підтвердження не забаряться — вони на кожному кроці, самі під ноги падають і далеко не завжди в переносному сенсі. В голові приклади зовсім не глянцеві, ясно не фотогенічні, але вони, ці дрібниці, починають писати свій сценарій, зовсім не переймаючись тим, чи хороші їхні методи. Захочуть і перепишуть усю п’єсу, де у тебе була непогана, начебто, роль. Особливо тим, хто немовби живе без шкіри (це, до речі, не лікується), для кого гостро сфокусований приціл, мало не основний інтуїтивний компас по життю, не під силу така гра. Удаваний етикет не освоєний, і все наче на виду. Метушня відчуває і дратує все більш причепливіше. І хоча розумієш, що форма людині потрібна зовсім не для того, щоб подобатися собі в дзеркалі (трохи лукавлю), а працездатність, передусім, — смак життя, але чому ж тоді корисна частина часу не слухається, прагне стати некерованою? Навіть якось невміло наводити приклади, які мене завели, вірніше, вивели з себе. Вони слідували один за одним, чітко хотіли пояснити, хто в будинку хазяїн: включила обігрівач, який за непотрібністю не включала вже дуже давно, однак видався зимовий вечір у вересні, а прилад, зітхнувши всього один раз, відмовив у теплі. Дістаючи щільно закритий контейнер зі свіжим супом з холодильника, раптом побачила неначе зі сторони — він падає, розбризкуючи всю щирість, яку в нього вранці вклала, на підлогу кухні. Роботи з прибирання вистачило на годину. У дуже гідному й недешевому магазині вже другий раз попалася на їхніх маркетингових хитрощах. Серед продуктів з позначеною ціною за всю упаковку закидають і коробочки, вказуючі ціну лише за 100 грамів. Чек підтвердить твою неуважність — адже в упаковці
400 грамів, і ціна сама по собі зросла. Міняти вже немає бажання, хоча це забагато, але бринза з козячого молока — якісна. Ось і весь секрет. Поки перераховувала всю цю безглуздість, подумала, — адже то й не шрами зовсім, просто щоденні дрібниці, які потрібно скидати з тією ж завзятістю, з яким подразники причалюють. Навіть розповіла подрузі про свій незапланований неформат. Ось і напиши про це, раптом почула від неї. І стане легко, що не тільки у мене теж така сама вірусна ситуація від звичних предметів, що збунтувалися.
До речі, нещодавно про неї, успішну скульпторку, показували сюжет на одному з каналів. Увечері подзвонив захоплений побаченим глядач і зізнався, що у нього теж є професійна піч для випалювання, є глина, були ще нещодавно плани, а натхнення немає. Немов пішло без обіцянки повернутися. Більш того, у нього питання грошей практично вирішене, але йому потрібний баланс, прості речі, які зробили б щасливим. Глина мені допомагала, розповів він, її податливість, слухняність, тепло... Мої пальці розуміли її, у нас все виходило. І раптом натхнення пішло і прийшла самотність. Героїня сюжету навіть не знайшлося відповідв. У неї красиві здорові діти, розкішний доглянутий будинок, їй натхнення особливо й закликати не треба. Потрібно лише викроїти час і створити знову щось дотепне з глини. Життя — її натхнення, хоч і вона нещодавно зізналася, що дощі давлять, сонця не вистачає. Чоловік відреагував швидко і в майстерні дружини встановив якесь особливо сонячне освітлення. Інколи мені здається, що якщо знадобиться, то він і рожевих фламінго доставить. Любить її. При цьому зізнався, що своїм дочкам років через 10, коли підростуть, обов’язково радитиме не вірити тому, що говорять чоловіки. Батьківська любов завжди на низькому старті, вона гріє й оберігає все життя.
Приятель, що програв парі й за це увесь тиждень змушений говорити лише правду, здивувався, почувши по телефону мою розповідь, — і це все, що тебе розбурхує, ти просто щаслива людина, повторю, обіцяю, свій висновок і в дні, коли не маю бути настільки солодко правдивий. Стоп, мене влаштовує бути щасливою, подумала. Ця невмотивована легкість все-таки швидше за все від недорозвиненого ринкового чуття. Вчора знову приходив сусід, що має спритну спорідненість з грошима й око, покладене на квартиру сусідки по сходовій клітці. Ні, тут навіть не передбачається певний тривіальний обман, знайомий варіант рейдерства. Все просто: у нього — гроші, у неї — хороша житлова площа, в потрібному для нього місці. Цього разу прийшов по-справжньому поговорити, так би мовити, з прив’язкою до місцевості. Вже в передпокої поглядом купця обдивився чужі метри, миттєво в думках прибираючи всі двері й перегородки. По обличчю відразу було зрозуміло — мріється йому створити тут студію, щоб як у близьких йому за духом модних журналах або європейських багатих апартаментах. Все зрозуміло, вирішив, — беремо. Й, обернувшись до хазяйки з метою знову запропонувати спокусливу ціну, побачив перед собою жінку, яка чомусь ніжно гладила маленький туалетний столик, що стоїть перед величезним старовинним дзеркалом. Він навіть завмер — вона що, розмовляє зі своїми меблями? Ще чого не вистачало...
Звідки йому було знати, що її будинок тільки-но завмер, вловивши цей погляд хвацького покупця. Невже продасть, невже розлюбила все наше? — немовби прошепотіли стіни. Затремтіла люстра, пригадавши, як вона потрапила до цього будинку. Як п’ять місяців виплачувала за неї борг тоді молода хазяйка. І столик з прикрістю немов прикульгнув на одну ніжку — столик, що здивував колись своєю мармуровою стільницею і куплений випадково в комісіонці за смішні гроші. Вже він напевно пам’ятає, що коли його, нелегала, доставили до помешкання поціновувачки старовини, її чоловік щовечора викидав його за двері на майданчик, як безрідний непотріб, а дружина щоночі вибігала напівроздягнена і затаскувала його назад. Так тривало місяці три, потім чоловік здався й усиновив столик, а заразом і дзеркало триметрової висоти. Навіть хвалився друзям, що приходили до будинку, — дивіться, що моя на візку до будинку притягла. Так складався інтер’єр, атмосфера, яку в магазині не купиш. У ній назавжди збереглося відчуття дивного щастя і трохи сумного оптимізму, ніжний рух і секрет розуміння. Все це із задоволенням би прорідив купець з багатими очима — він ніяк не міг зрозуміти — невже їй гроші не потрібні, адже тут все тримається на чесному слові. І це чесне слово він, упевнений в собі й в успішній своїй 15-річній бізнесовій практиці, оплатити не може? Нічого, вона ще сама прибіжить, коли обставини по-справжньому придавлять, тоді я знижу ціну, треба почекати, — сказав сам собі.
І вперше собі ж і не повірив.
До речі, приціл відновився сам собою, після того, як прикріпила на жартівливий манекен в передпокої чергову помилкову покупку цього тижня. У наш час повинні заробляти й помилки, додаючи шарм до домашньої скарбнички. Шкода, не змогла прикріпити сир, який купила, заплативши значно більше, ніж хотілося.
Щоправда, він був дуже смачний.
