«Величезна колона російської техніки рухається на Київ! Вона розтяглася на 60 кілометрів!», — промайнуло у заголовку. Вже звично йокнуло в серці, до того ж нижче експерти пророкували неминуче швидке повне оточення столиці. Відкрив твіттер BlackSky — підрозділу Spaceflight Industries, щоб придивитися до супутникової фотографії, та замість російських танків на залісненій північно-східній околиці Києва око історика через профдеформацію побачило зовсім інший ліс. Віддалений від нас на 1700 кілометрів і 2 тисячі років, хіба що за дуже схожих на нинішні обставин.
На рубежі до н.е. і н.е. володіння Римської імперії в Європі простяглися як ніколи до і після цього далеко. Майбутній імператор Тиберій продовжив розпочаті Цезарем завоювання, і, на додачу до галлів, підкорив ще й землі германців між Рейном і Ельбою, на яких було засновано римську провінцію Германія. За правління імператора Августа кордони імперії розширювалися аж занадто швидко, тож завоювання були неміцні. Коли повстала підкорена напередодні Далмація, Тиберій з більшою частиною армії вирушив туди, залишивши стежити за порядком у Германії три легіони на чолі із заслуженим ветераном Публієм Квінтілієм Варом.
Вар здобув собі славу жорсткого адміністратора та удачливого полководця в Сирії (ось, до речі, ще одна паралель) та Юдеї, де під час повстання після смерті царя Ірода Великого він стрімким марш-кидком захопив Єрусалим, де у науку розіп’яв 2 тисячі повстанців. Насправді звичайнісінький кат і солдафон, він був саме тим ґнотом, якого не вистачало, щоб у підкореній Німеччині спалахнуло повстання. Тим більше, що в особі херуска Армінія 50 німецьких племен, що об’єдналися проти римлян, навпаки, набули харизматичного та обдарованого лідера. Згідно з розробленим ним планом, першими повстали найбільш віддалені від римлян племена, і більш ніж 20-тисячна армія Вара перетнула Рейн, щоб у звичній йому стратегії бліцкригу, не відкладаючи справу у довгу шухляду, розібратися із знахабнілими варварами, що зажадали свободи.
Армія римлян була більшою і, здавалося б, досвідченішою. Проте, смертоносні у відкритому полі та у бойовому порядку, непереможні у всьому відомому тоді світі римські легіони, під час маршу вузькими дорогами і стежками з того часу найвідомішого в Німеччині Тевтобурзького лісу вони втратили всю свою перевагу. Декілька днів атакуючи по частинах нескінченну колону римлян, що зав’язла в осінній багнюці та розтяглася на 15-20 кілометрів, германцям Армінія вдалося те, що до того здавалося неможливим. З Тевтобурзького лісу з римлян додому не повернувся ніхто. Германія більше ніколи не підкорялася Риму. А імператор Август, дізнавшись про розгром, вигукнув свою до сьогодні відому фразу: «Квінтілій Вар, поверни мені мої легіони!»
Як Тевтобурзький ліс для легіонів Вара, потопаючі у лісах і вічних через стотисячократно за день прокляті вузькі дороги пробках передмістя Києва сьогодні стали могилою для інших завойовників. Гостомель, Буча, Ворзель, Ірпінь… — Завтра ці назви напишуть у підручниках, проте сьогодні їх вже знає увесь світ. Їхні обпалені вогнем нескінченні вузькі вулички в ці дні зупинили імперію.
Пам’ятник перемозі Армінія було встановлено неподалік містечка Детмольд у південній частині Тевтобурзького лісу лише у ХІХ столітті. Ми також поставимо цим дням свій монумент. Думаю, вибір місця цілком очевидний. — На пагорбі біля Дніпра, де сьогодні стоїть «Арка дружби народів», у просторіччі «Ярмо», 40 років тому зведений окупантами символ, в тій імперії здавалося що воно назавжди, «возз’єднання».
