Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Убозтво. Частина друга

8 жовтня, 2014 - 11:40

Минулого тижня ми опублікували репліку про виставку «Речові докази: Сирія, Україна... хто далі?» («Убозтво»).

Історія набула несподіваного продовження.

Щойно публікація з’явилася в Мережі, як у «Фейсбук» автора цих рядків написав особисте повідомлення Бенджамін Гілер — організатор виставки, журналіст і фотограф із Німеччини. У своєму повідомленні пан Гілер висловив розчарування публікацією «Дня» і пообіцяв «поінформувати «Фейсбук»» про це (відразу згадалося з Висоцького «ми напишем в Спортлото»).

Гілер клятвено запевнив, що має необхідні дозволи від авторів усіх світлин, розміщених на виставці, чимало слів витратив на опис нацистської загрози в Україні, згадавши серед іншого батальйон «Азов», де дійсно воює багато ультраправих (важлива деталь, до якої ми ще повернемося), запевнив, що прагне подавати події  об’єктивно, доказом чого є окрема секція «18+» з відео розстрілів на Інститутській.

Так, секція є. Окрім відео, там ще світлини жертв розстрілів, уміло перемішані зі світлинами поранених міліціонерів. При цьому — жодного пояснення — хто є хто, за яких обставин поранений чи вбитий — хоча коментарів в основній частині «Речових доказів», переважно упереджених або відверто брехливих, більш ніж достатньо. Як наслідок, у глядача може скластися думка, що гинуть не протестувальники, а лишень міліціонери — безневинні жертви повстанців.

Втім, ми відволіклися.

Наступного дня, в п’ятницю, Гілер знову приватно написав мені схвильований пасаж про те, що на нього щойно напали прямо в галереї, розбризкавши перцевий газ, а також пошкодили декілька світлин і розкидали націоналістичні листівки.

Не можна сказати, щоб цей випадок наробив багато галасу, але, наприклад, у секції блогів на сайті «Нью-Йорк Таймс» позавчора з’явилася нотатка, яка викладає погляд організатора. Виявляється, було розкидано не просто листівки, а листівки з символікою (який збіг, однак) батальйону «Азов».

При цьому — знову ж таки, із слів Гілера — поліція відмовилася відкривати справу, оскільки не виявила в нього  травм.

У той же час у мене є відомості, що російська  працівниця, яка наглядала за виставкою і була свідком інциденту, не стала викликати  поліцію, бо в неї проблеми з візою.

Тепер — запитання:

1) Пан Гілер стверджує, що в нього є дозволи всіх авторів світлин, використаних на виставці; чому ж тоді не вказано імені ЖОДНОГО з них?

2) Чому в коментарях до світлин (повторюю те, що було в публікації від 1 жовтня) допущено свідомо брехливі вислови про незастосування «Беркутом» сили до демонстрантів і про незастосування водометів на морозі проти протестувальників?

3) Чому до секції «18+», яка найбільше потребує коментування, немає жодного роз’яснення?

4) Яка дійсна причина того, що до поліції так і не було заявлено про правопорушення?

5) Якщо припущення про проблеми з візою в однієї з працівниць правдиве, то чи відомо організаторам, що вони порушують закон?

Додам ще дещо — як припущення, а не твердження, щоб пильний Гілер, не дай Боже, таки не кинувся писати в Спортлото.

Отже, цілком можна собі уявити, що трійця особливо ідейних націоналістів збирає в складчину гроші на квитки до Америки, робить собі візи  — і все заради того, щоб розшукати у величезному Нью-Йорку нікому не відому виставку світлин і злегка пошарпати її разом із організатором, що за дивним збігом обставин опинився під рукою. Переконливо звучить? Уявити, що це зробили представники місцевої української діаспори, ще складніше. Їх і на мирний пікет зайвий раз не витягнеш!

А ось версія про те, що за дорученням, наприклад, настільки різнобічної організації, як ФСБ, група найманих провокаторів, зображаючи націоналістів, нападає на експозицію, і тим самим відволікає увагу від запитань про авторство світлин, про брехливі коментарі і загальну тенденційність організаторів, перетворюючи останніх на жертви нацизму і захисників свободи слова і в той же час підвищує рівень присутності бездарного вернісажу в інформаційному полі — виглядає набагато вірогіднішою.

Ретельніше треба, ретельніше!

Дмитро ДЕСЯТЕРИК, «День» Нью-Йорк — Київ

Газета: 
Новини партнерів