Коли надія перевищує страх, то вона породжує відвагу.
Георгій Кониський, український письменник, проповідник, церковний і культурний діяч

Угода з дияволом

11.03.-17.03.2022
17 березня, 2022 - 10:01

Так вже століттями повелося, в удобрений кров’ю та попелом мільйонів ґрунт кожного нового вистражданого миру заведено кидати насіння майбутньої війни. Диявол завжди десь сховається. Як після Першої світової, у чиїйсь жадібності, недалекоглядності, у бажанні неодмінно розтоптати переможеного, неодмінно помститися винному не більше за тебе ворогу. Або, як із Другою, у компромісі зі Злом заради перемоги. Як сказав Черчіль (на відміну від більшості приписуваних йому в мережі, ця цитата справжня): «Якщо Гітлер вторгнеться у Пекло, я промовлю панегірик на честь Диявола». Ну що ж, Гітлер був переможений, і ось уже понад три чверті століття світ продовжує платити Сатані данину за цю перемогу.

Сплачена за перемогу над Гітлером 77 років тому в Ялті ціна тоді здавалася невеликою та логічною. Один біснуватий кривавий диктатор хотів як мінімум усю Європу (а його союзники претендували до того ж майже на усі інші частини Старого світу). Інший, опинившись на краю прірви, відчайдушно демпінгував і сторгувався на половині. Нехай у минулому сам союзник Гітлера і сам підпалювач світової війни, Сталін отримав квиток у клуб переможців зробивши те, на що інші не наважилися, — кинувши у м’ясорубку німецької військової машини десятки мільйонів життів своїх рабів. У тій війні переміг, звичайно ж, не геній Жукова, і навіть не американська допомога. Німецька армія — як на початку війни у Ржеві, або, як у її останні дні на Зеєловських висотах, просто захлинулась у бездумно витраченому людському м’ясі, потонула в першому, другому.... за кількістю «сталінських ударів», зметена дев’ятим та десятим валом людської крові.

На відміну від Леніна та методично страчених ним один за одним «старих більшовиків», Сталін марив не світовою революцією, а новою Російською імперією. У Ялті він отримав все, — замість згублених ним колишніх нових рабів, і території, які, як він вважав, Росії заборгували ще після Першої світової. Світ був поділений на дві частини. Розумне управління і, у його силу, небачене досі процвітання названої умовно «західною» частини було оплачене страшною, підлою жертвою, — злиднями, рабством, стражданнями, смертями, відданих у лапи кремлівському, а за ним і нових, які не завжди ладнали один з одним, — тиранському, пекінському, пхеньянському, пномпенському, бухарестському, гаванському (список можна продовжити) тиранам сотень мільйонів людей. Цинічний розрахунок, щоб урятувати від гітлеризму половину людства, Рузвельт із Черчілем пожертвували іншою. Найбільша несправедливість, невирішене протиріччя Другої світової стали причиною нової війни. Що погрожує перерости в Третю.Моєму поколінню здавалося, падіння Берлінського муру, поразка у Холодній війні та розпад СРСР усунуть цю несправедливість. Багатомільйонна Москва, що вийшла в дні серпневого 1991 року путчу на захист демократії, потворна, веймарська та все одно свобода єльцинської Росії… І все ж таки, жоден комуністичний керівник, жоден кат дисидентів (однаково і в Росії, і в Україні), не говорячи вже про ідеологію, про режим у цілому, не було засуджено. І навіть недотепи-путчисти, жоден, не відсиділи до кінця свої терміни. Як результат, вони пересиділи і підготували реванш. За десятиліття режим відродився, нехай і в карикатурній — швидше у вигляді брежнєвської клептократії та геронтократії, ніж сталінізму, але від того не менш огидній формі. Той самий, тільки вже не прикритий декоративною дерюжкою інтернаціоналізму імперіалізм, і вироджений, як у Муссоліні, із соціалізму фашизм. Який не знає іншого способу буття, як несвобода, рабське підпорядкування цілих націй. Путін двадцять років марив про нову, свою Ялту. І шлях до цього в нього був один – війна.

Сьогодні Путіна нарешті називають злочинцем не лише Байден та Конгрес США. Військовими злочинами росіян в Україні зайнялася не лише українська прокуратура, а й міжнародні трибунали. Але, щоб після короткої ремісії цей рак не повернувся знов, на лаві підсудних поруч із діячами путінського режиму, нехай посмертно, мають опинитися й ті, хто в Нюрнбергзі сидів серед прокурорів. Разом з Путіним треба судити СРСР, і, пробачте мені за максималізм, всю Ялтинську систему, що зробила можливим, ба більше, закономірним путінізм, що спричинила нинішню війну, яка спустошує нашу країну.

Новини партнерів