Ознайомився зі «Звітом про фінансову стабільність» Нацбанку. Наведу кілька пасажів із цього документа.
З одного боку, стверджується, що за умови продовження структурних реформ, отримання запланованих траншів від МВФ та відсутності значних макроекономічних шоків за базовим сценарієм державний і гарантований державою борг буде скорочуватися до 50% від ВВП на кінець 2020 року і 48% — на кінець 2021 року. З іншого боку, виплати уряду і Нацбанку в 2020 — 2022 роках разом з відсотками перевищать 24 млрд дол. Більшу частину цієї суми потрібно буде рефінансувати на зовнішніх ринках. Погашення та обслуговування валютного держборгу — ключовий середньостроковий виклик.
Зазначу якісний підхід укладачів звіту — прогноз вони обґрунтовують багатьма причинами. Це відповідально і професійно. Своє запитання хочу адресувати не тим, хто працював над складанням «Звіту про фінансову стабільність», а, так би мовити, вище і ширше — що буде, якщо не відбудеться кредитне співробітництво з МВФ або не все буде складатися зі структурними реформами (поки що не особливо складалося)? Або ще гірше — якщо протягом найближчих двох-трьох років почнеться рецесія у світовій економіці, яка супроводжуватиметься відтоком капіталу із країн, що розвиваються, і, отже, призведе до більших ускладнень з рефінансуванням держборгу України шляхом залучення капіталу із зовнішніх ринків?
Більше того, що буде, якщо станеться феномен «ідеального шторму»? Ідеальний шторм — це ситуація, коли все, що можна уявити поганого, відбувається одночасно, підсилюючи ефект кожного з факторів. Внаслідок ідеального шторму на морі, здавалося б, несподівано виникає хвиля нереально гігантських розмірів, що змітає на своєму шляху абсолютно все. Таке буває дуже рідко, але якщо туди потрапляєш — наслідки сумні.
Навіщо турбуватися, скажуть оптимісти, хіба таке можливо? Можливо. Наприклад, у серпні 1997 року, за рік до світової фінансової кризи, індекс Доу-Джонса впав на 7,7% за одну торговельну сесію. Видатний економіст і математик Б. Мандельброт оцінив імовірність цієї події в одну п’ятидесятимільярдну. Але це мало місце. А щодо падіння індексу Доу-Джонса 19 жовтня 1987 року на 29% за один день Б. Мандельброт писав, що згідно зі стандартами фінансових теоретиків, ця подія може відбутися в одному із 1050 випадків. Це настільки мала ймовірність, що математики вважають, що вона не має сенсу, бо це число випадає зі стандартів природи. Проте для Нью-Йоркської фондової біржі сенс торгового дня 19 жовтня 1987-го був гранично ясним. І дуже сумним для багатьох її операторів.
Я не нагнітаю ситуацію. Однак бачу розрахунок на те, що все буде складатися вдало. Але є сигнали, які насторожують. Останніми роками основна надія в Україні робиться на сільгоспсектор: він забезпечує приплив інвалюти, яка необхідна для обслуговування і погашення того боргу, який оцінюється у 24 млрд дол. Протягом наступних трьох років. Але свіжі статистичні дані турбують.
У листопаді поточного року індекс сільгосппродукції порівняно з листопадом минулого року знизився у фізичному вираженні на 18,5%. Із 2014 року, коли в розпалі були бої на Донбасі, це — найгірший результат. Можна пошукати пояснення у природи: незвично тепла погода призвела до того, що збір урожаю дещо змістився у часі, зростання в сільгоспсекторі припав на другий і третій квартали. З іншого боку, ми маємо виключно рекордний урожай — 74,3 млн т зернових і зернобобових станом на кінець листопада проти 70,1 млн т за весь минулий рік (уже більше на 6%). Але за січень — листопад цього року індекс сільгосппродукції порівняно з аналогічним періодом минулого року зріс лише на 2,4% (у фізичному вираженні).
А якщо подивитися на жовтень-листопад 2019 року порівняно з жовтнем-листопадом 2018-го, то падіння індексу становить 8,8%. Оскільки в четвертому кварталі відзначається зниження індексу сільгоспвиробництва, це зробить відповідний внесок у динаміку ВВП, яка, ймовірно, в четвертому кварталі пригальмує. Вона почала знижуватися раніше: якщо в другому кварталі зростання ВВП порівняно з першим склало 4,6%, то в третьому кварталі порівняно з другим — 4,2%.
Складаються передумови до уповільнення темпів зростання в аграрному секторі, який є локомотивом української економіки. Разом з тим, продовжує ускладнюватися кон’юнктура міжнародних ринків металопродукції та металосировини, а це — друга за значимістю експортна позиція України. На цьому тлі блискуча відстороненість правління НБУ від ситуації з різким зміцненням гривні не цілком зрозуміла. Звичайно, якщо керуватися інтересами економіки в цілому, а не суто досягненням мети по споживчій інфляції.
Є питання і щодо облікової ставки. Не підлягає запереченню: її зниження необхідно було починати в травні, коли стала очевидною тенденція дезінфляції. Якби так сталося, не було б зниження промвиробництва протягом п’яти місяців поспіль (а в обробній промисловості — шести місяців поспіль). Так, зниження ставки саме по собі не обов’язково дає очевидний ефект. Але в поєднанні з іншими діями стимулювання технологічних виробництв за допомогою низьких відсоткових ставок за кредитами — обов’язково. Хоча б з точки зору вирівнювання конкурентних умов з іншими країнами, де ставки нижчі.
Що робити? Не покладатися на удачу, приватизацію, дерегуляцію та лібералізацію. Необхідна проактивна економічна політика, яка включає втручання «зверху» і сфокусованість на експорті. Експортне зростання необхідне, така модель в післявоєнній історії приводила до успіху країн наздоганяючого розвитку. Починаючи з експорту сировини, перенаправляючи частину ренти від експорту сировини в технологічний інноваційний сектор у рамках промполітики, потрібно поступово перейти до високотехнологічного експорту.
Стратегія зрозуміла: піднятися тими ж технологічними сходами, якими свого часу піднялися розвинуті країни, рухаючись від найпростіших технологій до передових рубежів інновацій з використанням низької вартості робочої сили для збереження конкурентоспроможності, доки не будуть створені технології й доки не накопичиться необхідний капітал, включаючи людський.
Уряд повинен створювати тепличні умови, відігравати роль «повитухи» економічного розвитку. Це вимагає великої уваги до виробника. Наявна економіка буде спочатку перекошена за рахунок експортно-орієнтованого сектору. Але це ті витрати, які необхідно понести, бо в результаті такого розвитку в країні будуть створені індустріальні сектори четвертої промреволюції. Це і буде найкращим варіантом структурних реформ.
В іншому разі на Україну чекає тотальна деіндустріалізація, оскільки внутрішній попит на промислову продукцію явно недостатній для існування висококонкурентних промислових секторів.
Якщо реалізувати цю стратегію, то наведені у «Звіті про фінансову стабільність» макроекономічні шоки матимуть не настільки небезпечний вплив на стан української економіки. Та й співвідношення держборгу до ВВП буде знижуватися — як за рахунок зростання ВВП, так і за рахунок скорочення держборгу, потреба в нарощуванні якого буде знижена.
Звичайно, ймовірність «ідеального шторму» не така вже й висока. Але ймовірність деяких випадків падінь індексу Доу-Джонса була набагато меншою за статистичну похибку. Що не вберегло від колосальних потрясінь.
Богдан ДАНИЛИШИН, голова Ради Національного банку
