У процесі вибору і купівлі меду є щось детективне. Ти йдеш слідом, ти винюхуєш нюанси, куштуючи, довго прислухаєшся до реакцій у відповідь, вдивляєшся в очі продавця, вивчаєш правдивість його відповідей і йдеш далі, шукаючи свій ідеал.
Смак меду повинен бути беззастережно твій — яке ж це відкриття, але придбати такий можна лише у відсотків десяти тих, хто працює з бджолами і продає мед. Такий висновок зробили самі пасічники у відвертій бесіді. Чомусь мені здається, природно, все суб’єктивне, що саме гречаний мед із його особливою темною глибиною бурштинових переливів увібрав усю осінню мудрість літа, яке минуло, відвертість сонця, яскравих медоносів, філософію пасічника, який знає, де розмістити своє бджолине містечко.
«Ось тут і перша заковичка — гречані поля зникають, — зізнався у випадковій розмові досвідчений пасічник, у минулому професійний електронник, а нині продавець меду. Сьогодні вже в багатьох областях, особливо, за моїми спостереженнями, у Вінницькій, Кіровоградській, Одеській, поля з волі своїх господарів змінили орієнтацію, вирощуючи вигідний рапс і поступово роблячи неродючими родючі землі. Раніше з України гітлерівські окупанти вивозили чорноземи, тепер вивозять вирощений тут рапс — це значно вигідніше й політкоректіше зовні, начебто. Виходить і хіпейно, і в хутрах, і нібито законно. Нещодавно почув як телевізійні всезнайки стверджували, що тепер немає в нас старших братів, що з усіма ми близнюки, тобто рівні. Та ні, думаю, тим, для кого вирощують рапс, так не здається. Вони отримують вигідну сировину, але свої землі гробити не збираються, розплачуючись напівдохлими доларами, яких можна надрукувати стільки, скільки потрібно».
Виявляється, цей самий рапс — практично хімічний наркоман, оскільки виробнику важлива його маса для виготовлення палива, тому підживлюють його щедро. На біду, культура приваблива для бджіл, будучи відмінним медоносом. Пасічник-обманщик спеціально ставить вулики біля таких полів. Сам же він не збирається цей мед їсти, все піде на продаж. Рапс огидний на смак, але готовий продукт ділки якось по-особливому варять, переварюють і маскують під їстівний. Назва варива може бути будь-яка — тут уже все залежить від добавок. Хочете луговий — будь ласка, внесуть запах різнотрав’я, хочете лісовий — немає нічого простішого, можна й акацієвий. Усе є у своєрідних чорних парфумерів окрім чесного меду.
«Гроші змінили й пасічника, дізнаюсь, слухаючи Володю. Сам я з села, чудово пам’ятаю як було раніше, і стверджую — тепер це не ті особливо духовні люди, які живуть у єднанні з природою, мислять якось по-особливому. Ні, 90% бджолярів — ділки і хитруни. Маючи свою маленьку пасіку, зібравши в своїй скромній крамничці постійних покупців, просто не можу обдурювати, але й мене обдурити неможливо: мед бачу, відчуваю його походження й відтінки як електронний мікроскоп.
Буває приходить який-небудь гендляр і, побачивши мої ціни, пропонує в нього купити партію дещо дешевше, приваблюючи маржею. Бачу вже підраховує свою вигоду й думає: «Як я взув лисого дядька з Києва». Мені смішно, у випадкового постачальника ніколи нічого не візьму, мої покупці перестануть приходити, відчувши можливу користь. Ось і весь закон чесності — у мене постійний клієнт. Потім, за моїми переконаннями, порушивши стосунки з медом, втратиш значно більше, ніж придбаєш. Перш ніж впритул зайнятися бджільництвом, місяцями сидів у медичній бібліотеці, з роками випустив декілька книг про мед. Сказати по правді, служу й схиляюся перед медом».
До Володимира приходжу за медом вже роки зо два, не раз подумки дивуюся, вловлюючи своєрідність мислення, відчуваючи багаж його знань. Дивно, — навіть думала, — для простого продавця начебто й занадто. І ось, розговорившись, дізналася, що він професійний аналітик, професій у нього декілька. Його мед ще раніше натякав мені щось таке: особлива педантичність і охайність у всьому, що стосується справи, не може залишитися непоміченою.
Закуповує продукцію він завжди в одних і тих же друзів, коло розширює дуже обережно, лише якщо зустрічається з самородком. Цього літа Володі поталанило — познайомився з родиною бджолярів і, побачивши, як живуть бджоли в їхніх 500 вуликах, відразу зрозумів: буде спільне майбутнє. Спостерігаючи як привільно бджолам у маленькому дубовому гаї, як ідеально грамотно працюють господарі з майбутнім медом, як беруть маточне молочко (відразу до переносного холодильника), якої якості тут прополіс, стало ясно — його людина.
«Знаю, бачив, перевірив — можна довіряти. Ось у цьому й моя творчість — не лише самому виробляти, але й залучати справжню працю інших. Ціни в мене будуть явно вищими, ніж у сусідів, але й післясмак гримувати не доведеться. Мій мед зовсім із іншої спальні, вдалині від рапсової отрути».
Для мозкового травлення дуже зручні міфи. Один уже розвінчано: пасічник, бджоляр далеко не завжди переобтяжений філософією, яка йому приписується. Охайністю ставлення до життя, до своєї справи, а, значить, і до нас, людей.
Зустріти свій мед — ось у чому нектарний кураж. Ідіть слідом.
