У середу відбувся перший для українських команд офіційний матч клубного сезону 2007 року. В одній шістнадцятій Кубка УЄФА чемпіон України донецький «Шахтар» зіграв проти французької команди «Нансі», яка лише другий рік, як повернулася до вищої ліги національного чемпіонату, а до числа учасників єврокубків потрапила завдяки успіху у розіграші Кубка Франції.
Всі, без винятку, любителі футболу не мали сумнівів в успішному для української команди підсумку поєдинку проти французького середнячка. У порівнянні із «Олімпіком» з Ліону, який грав восени з київським «Динамо» в груповому турнірі Ліги чемпіонів, суперник донецької команди виглядав більш ніж скромно. Здавалося, що «Шахтарю» досить лише зіграти на своєму звичному рівні.
Перевага французів у ігровій практиці (чемпіонат Франції тепер у розпалі) мала б бути знівельована цілеспрямованою підготовкою українського чемпіона саме до цієї гри, а також фактором свого поля. На стадіоні у Донецьку традиційно зібралася велика аудиторія, яка підтримувала «Шахтар», а стан футбольного поля, як для зими, не викликав жодних нарікань. І якщо у «Шахтаря» не змогли зіграти лише двоє дискваліфікованих гравців основного складу, то «Нансі» перед матчем у Донецьку не дорахувалася понад половини основних виконавців.
Усі названі вище передумови забулися одразу після початку гри. Чемпіони України не зуміли організувати справжнього тиску на ворота гостей, які досить організовано оборонялися. А за кількістю влучних ударів у площину воріт гості взагалі перевершили господарів. Небезпечні моменти, що виникали біля воріт «Нансі», були наслідком окремих помилок у захисті, а зовсім не ігровою перевагою «шахтарів». Українська команда не показала злагодженості між обороною та атакою. Складалося враження, що за «Шахтар» грають дві п’ятірки футболістів, одні з яких тільки захищаються, а другі тільки атакують. Опинившись під щільною опікою суперників, традиційно знітились бразильські півзахисники Матузалем, Фернандіньйо та Жадсон, які лише в окремі моменти діяли із потрібною швидкістю та точністю.
Усе могло б скластися інакше, якби форварди «Шахтаря» влучали у ворота із зручних позицій. Але і Маріка, і Бєлік били здебільшого повз прямокутник воріт. Гра остаточно вирівнялася ближче до закінчення. Було видно, що «Шахтар» не має засобів, за рахунок яких може остаточно переграти суперника. А тут ще й традиційна для «шахтарів» манера падати на поле після кожного зіткнення у надії на штрафний удар не знайшла розуміння з боку грецького арбітра, який, якщо й «купувався» на подібні витівки господарів, то не дуже часто. А небезпечні штрафні донеччани пробивали вкрай невдало.
Пам’ятаючи «традиції» виступів «Шахтаря» у єврокубках, до яких всі вже звикли за останні роки, наприкінці гри всі чекали не стільки точного удару господарів, скільки такого ж удару гостей. І цей удар не забарився. Нападник «Нансі» із промовистим прізвищем Фортюне, який упродовж гри намагався поцілити у ворота численними ударами з різних відстаней, таки влучив у ціль, змінивши рахунок на 0:1, а за хвилину гості ледь не забили другий м’яч очікувано деморалізованим господарям. І хоча «Шахтар» встиг забити гол зусиллями правого захисника Срни, який зробив рахунок нічийним — 1:1, справжнього штурму воріт «Нансі» ми так і не дочекалися. Навпаки, зупиняючи небезпечну контратаку французької команди на останній хвилині гри, капітан «Шахтаря» Тимощук був вимушений порушити правила і був вилучений з поля.
Підсумковий результат 1:1 дозволяє «Нансі», аби пройти у наступне коло змагань, зіграти матч-відповідь внічию 0:0. «Шахтар» же тепер зобов’язаний грати у гостях на перемогу. Чи здатен чемпіон України подолати далеко не елітну французьку команду на виїзді? Чекати залишилось менше тижня — гра у Франції пройде 22 лютого.
Але вже тепер, незалежно від того, чи зможе «Шахтар» виграти другий матч, очевидно, що відчутної переваги у класі між першою командою України та одинадцятою на сьогодні командою Франції не існує. Виглядає, що суперництво із клубами масштабу «Нансі» і є сьогодні максимумом, на що здатний найамбітніший український футбольний клуб. Поєдинок у Донецьку вже вкотре довів, що успіх у справжньому футболі, а не в його українському різновиді, приносить не тільки шалені гроші, вкладені в команду. Потрібно щось ще. Що саме? Важко сказати. «Шахтар», на жаль, вже котрий рік доводить лише те, що насправді висококласною командою європейського рівня він не є. Чому так відбувається? Чи зроблять у Донецьку висновки? Чи знову, як це відбувається щороку, винними у невдачах будуть арбітри, погода, невезіння, вітер, дощ, розташування зірок... Все що завгодно, окрім самих гравців та тренерів «Шахтаря», які поки що не виправдовують на міжнародній арені високого звання чемпіонів України.
