Феномен держави займав уми людей, починаючи з cивої давнини. Так Арістотель (IV ст. до н.е.) вважав, що людина за своєю природою — політична тварина і що щасливого життя можна досягнути лише разом з іншими людьми в ході спільної, взаємодоповнюючої діяльності, спрямованої на спільне благо. Нижче наводяться висловлювання про державу мудреців різних народів і часів (від VI ст. до нашої ери і до нашого часу).
Арістотель: «За своєю природою всі люди прагнуть до об’єднання в державі. Той, хто перший влаштував державу, зробив для людей велике благо».
Конфуцій: «Благородний муж допомагає людям побачити те, що є в них доброго, і не вчить людей бачити те, що є в них поганого. А ниций чоловік чинить навпаки».
Конфуцій: «У країні, де є порядок, будь сміливий у діях і в промовах. У країні, де немає порядку, будь сміливий у діях, але обачний у промовах».
Конфуцій: «Не роби сусідові того, чого собі не побажаєш».
Арістотель: «Той, хто не прагне жити в державі, — звір чи божество. Людина за природою — істота політична».
Арістотель: «Справедливість є найбільшою з доброчесностей, більш дивовижною і блискучою, аніж вечірня чи ранкова зірка».
Арістотель: «За відсутністю в суспільстві середніх громадян незаможні люди давлять своєю чисельністю, і держава швидко йде до загибелі».
Рівароль: «У державі потрібно чітко розрізняти арифметичну більшість і більшість політичну».
Монтень: «Кращий державний устрій для будь-якого народу — це той, що зберіг його як ціле».
Мілль: «Гідність держави залежить, зрештою, від гідності особистостей, що її створюють».
Плутарх: «Коли Солона спитали, яка держава найбільш облаштована, він відповів: «Та, в якій не скривджені громадяни переслідують судом і карають кривдників не менше, ніж скривджені».
Вольтер: «Державу робить слабкою брак не грошей, а обдарованих людей».
Макіавеллі: «Держави набуваються або своєю, або чужою зброєю, або милістю долі, або доблестю».
Ларошфуко: «Розкіш і надмірна вишуканість передрікають вірну загибель державі, бо свідчать про те, що всі приватні особи піклуються лише про власне благо, зовсім не піклуючись про благо суспільне».
Сучасний мудрець: «Добробут держави забезпечують не ті гроші, які вона щорічно відпускає чиновникам, а ті, які вона щорічно залишає в кишенях громадян».
Конфуцій: «Коли держава керується згідно з розумом, ганебними є бідність і злидні; коли держава не керується згідно з розумом, то ганебні багатства і почесті».
Гете: «Цар, який не збирає навколо себе всіх обдарованих і гідних людей, подібний до полководця без армії».
Рестон: «Державний корабель — єдиний, який дає течу на самісінькій вершині».
Берні: «Якби природа мала стільки законів, як держава, сам Господь неспроможний був би управляти нею».
Вольтер: «Багаточисленність законів у державі є те ж саме, що велике число лікарів: ознака хвороби і безсилля».
Тацит: «Чим слабша держава, тим більше в неї законів».
Лао-Цзи: «Коли в державі смута — виникають «вірнопіддані».
Бердяєв: «Держава існує не для того, щоб перетворювати земне життя на рай, а для того, щоб перешкодити йому остаточно перетворитися на пекло».
Наполеон Бонапарт: «За своєю сутністю, назва і образ правління не мають ніякого значення: якщо тільки правосуддя чиниться для всіх громадян, якщо вони зрівняні в правах, держава керується добре».
Станіслав Єжи Лєц: «Якою багатою повинна бути держава, щоб дозволити собі сформувати з половини населення поліцію, а іншу половину утримувати у в’язницях!»
Станіслав Єжи Лєц: «Підозрюю, що деякі правителі із задоволенням відрубали б підданим руки, якби не мали потреби в оплесках».
Вольтер: «Рівність громадян є річ найбільш природна, і в той же час це — химера».
Турецька приказка: «Нехай усмішка монарха не п’янить тебе: з його рота проглядають левові зуби».
Народна мудрість сусіда: «Любов до батьківщини не знає чужих кордонів».
Бальзак: «Окрема особа не зобов’язана бути мудрішою за цілу націю».
Брехт: «Нещасною є та країна, яка потребує героїв».
Брехт: «Державні перевороти здійснюються в глухих кутах».
Вольтер: «Королі знають про справи своїх міністрів не більше, аніж рогоносці про справи своїх дружин».
Бокль: «У давнину найбагатшими країнами були ті, природа яких була найбільш родюча; нині ж найбагатші країни — ті, в яких люди найбільш діяльні».
Байрон: «Тисячі років буває не досить, щоб створити державу, натомість однієї години буває досить, щоб вона розвіялася в прах».
Байрон: «Поінформований народ легше вести, але його важче гнати; ним легше керувати, але неможливо поневолити».
Вашингтон: «Ніяка нація не може досягти процвітання, доки вона не усвідомить, що орати поле — таке ж гідне заняття, як і писати поему».
Лінкольн: «Можна обдурювати частину народу весь час; можна обдурювати весь народ деякий час, але не можна обдурювати весь час весь народ».
Гюго: «Королі йдуть, а народи залишаються».
Платон: «У всіх державах справедливістю вважається одне й те ж — те, що корисне для існуючої влади».
Рівароль: «Бувають часи, коли уряд втрачає довіру народу, але я не знаю часу, коли він міг би довіряти йому».
Ключевський: «Державі служать гірші люди, а кращі — тільки гіршими своїми властивостями».
Рейналь: «Зрештою, народи бувають саме такими, якими зробив їх уряд».
