18 сiчня
Переді мною твій усміх, твій яскравий сміх, твій блиск в очах... Мені здається, що ти можеш усе... І я в твоїх руках. Навіщо я тебе створила?! Ти мені так потрібен… і крізь сон я бачу ту стежку… Я там і тут… У нічній тиші, потай… Останнє зітхання і дзвін дзвонів… Я тут і там, сповнена надії — тебе побачити і сказати: «Ти мій... Навіки разом… Мій друг, мій ворог, моя любов». Я сплю і бачу чудовий сон…
Ти стоїш на горі… Ніч… Напівтемрява… Місяць… І мільйони зірок танцюють хоровод. І віє вітер… Ми вдвох…
Тебе за руку я взяла… І ти і я… І світло зорі… І та упевненість, надія, останній у житті твій уклін… Твоя рука… Моя душа…
І серце шалено забилося… Любов крізь сльози знову пробилася… Та надзвичайна мить і зірка в небесах… Ридання двох сердець:
— Чи ми будемо разом?
— Я не знаю…
— Коли й де?!
— І тут і там…
— Ти хто?
— Я — вітер, сонце і зоря… Я — це я…
— А як знайти тебе?!
— Ти будеш знати!
— Коли?
— Відчуєш, дізнаєшся…
— Ну коли?!
— Тоді, коли зорю буде видно над горизонтом… Вір до кінця, люби й чекай…
… Я бачу чудовий сон. Биття двох сердець...
