Силу цього закону може відчути на собі найближчим часом
французький письменник Бернар Віоле, автор низки успішних біографічних
творів, зокрема про відомого мандрівника й дослідника океанічних глибин
Жака Кусто та не менш відомого міжнародного терориста Карлоса, на прізвисько
Шакал. Постраждав Віоле, однак, не за книжки, а всього лише за намір написати
біографію популярного кіноактора Алена Делона. 18-сторінковий план-проспект
книжки, поданий як заявка до видавництва «Грассе», потрапив якимось чином
у пресу і спричинив судовий позов Делона, котрий, окрім усього, ще й обізвав
Віоле «дослідником смітників та збирачем покидьків».
Невдоволення кінозірки викликали наміри Віоле дослідити
в біографії зв’язки Делона з певними кримінальними постатями та крайньо
правими політичними діячами, а також те, що, шануючи букву суворих французьких
законів, Віоле делікатно називає Делоновим «енергійним і небуденним любовним
життям». По суті, Віоле дає зрозуміти, що майстерність, з якою Делон грає
у фільмах ролі романтичних негідників, великою мірою грунтується на особистому
досвіді спілкування з такими типами. Делон, зрештою, і сам не приховував
близьких взаємин з югославським «авторитетом» Стефаном Марковичем, загадкове
й досі нерозкрите вбивство якого 1968 року спричинило політичний скандал
у Франції, ані, тим більше, свого захоплення французькими неофашистами,
включно із Жаном-Марі ле Пеном.
«Пан Делон, я гадаю, свідомо плутає різні речі, — стверджує
Віоле, — закон про охорону приватного життя публічних осіб і закон про
свободу слова, який дозволяє мені об’єктивно висвітлювати будь-які ділові,
політичні та інші взаємини, якщо вони, зрозуміло, не є інтимними». Поки
що, однак, суд нижчої інстанції визнав письменника винним у порушенні приватності
Делонового життя і присудив йому сплатити тридцять тисяч франків штрафу.
Отже, біографія кіноактора може виявитись і ненаписаною.
«Це унікальний випадок, — каже Бернар Віоле, — коли письменника
судять за книжку, якої він іще не написав. Якщо вирок залишиться в силі,
він створить украй небезпечний прецедент у країні, що першою проголосила
свободу слова й завжди неухильно її дотримувалася. Французька юстиція може
скотитися до рівня третього світу».
Кілька років тому Бернар Віоле мав аналогічні проблеми
з Карлосом Шакалом. Тоді, однак, переміг Віоле. А нещодавно він отримав
від Карлоса з в’язниці листа, де той вибачається за нерозважливий судовий
позов і визнає письменникову книжку про себе цілком об’єктивною і точною
в усіх деталях.
Можливо, і Делон напише коли-небудь такого листа, якщо
опиниться у в’язниці, жартують із цього приводу журналісти.
№221 18.11.98 «День»
При використанні наших публікацій посилання на газету
обов'язкове. © «День»
