Україна позиціонує себе як європейська держава та прагне стати частиною європейського простору не лише географічно, а й культурно та політично. Однак на шляху інтеграції до Європейського Союзу стикається з такою проблемою, як незнання, або, інакше кажучи, поганою поінформованістю європейців щодо нашої країни. А це стає на перешкоді культурного та політичного діалогу. Що європейці знають про Україну? Будучи в Німеччині та Австрії, ми попросили відповісти на це запитання — у культурному, політичному, історичному контекстах. Відповіді вразили простотою і лаконічністю: «країна, що за останні роки зробила кроки назад від демократії», «країна, де відбувся чемпіонат з футболу Євро-2012», «в нас погано розуміють різницю між Україною та Росією»... Поверхнева інформація. Не йдеться про те, що в приватних розмовах кожному другому потрібно пояснювати різницю між Україною та Росією й відповідати на запитання: «Ви справді говорите українською мовою?» І незнання спричинене не тим, що європейці не хочуть знати, а тим, що не мають звідки дістати інформацію. Мало перекладених українських книжок, мало інформації в європейських медіа. Напередодні підписання Угоди про асоціацію як зрушити ці інформаційні блоки?
«Україна — це держава, яка через велику спільну культурну та історичну спадщину з Європою, прагне до Європи, але ще не належить до неї. Яка протягом тривалого часу хоче звільнитися від домінування Росії, але мовно, релігійно, економічно дуже переплетена з цією країною, — відповідає на наше запитання «що ви знаєте про Україну?» професор релігієзнавства в Мюнхенському університеті Людвіка Максиміліана Міхаель фон БРЮК. — Дуже різноманітна країна культурно та релігійно — від греко-католицизму до православ’я. Знаю, що є певні відмінності між Заходом та Сходом...»
«Україна належала до Радянського Союзу, але 1991 року здобула свою незалежність. Чув про конфлікт на Чорному морі через Тузлу, а також багато про політику. Переживав велике піднесення, коли спостерігав за помаранчевою революцією, — ділиться думками шкільний вчитель у німецькому містечку Майнц Альфонс ГРОББЕЛЬ. — Знаю, що ваш колишній прем’єр-міністр Тимошенко програла вибори, — й незрозуміло, чи то вибори було сфальсифіковано, що Юлію мають лікувати у нас в «Шаріте» й що вона сидить у в’язниці».
Студенти багато знають про Євро-2012, а також про музику та культуру. «Україна має велику культурну традицію — музики, танців, цікаву слов’янську культуру. Хотів би відвідати країни Східної Європи, але поки що вони залишаються для мене terra incognita, каже студент університету прикладних наук у баварському містечку Бенедиктбойерні Лукас АЛЬГЕ. — Україна має потужні сільськогосподарські ресурси, розвивається індустріально. Знаю, що багато людей переселяються із сіл у міста. У Європі бачать, що існує боротьба орієнтирів — між Європою та Росією», —продовжує студент.
А от німецький культуролог, завідувачка кафедри арабістики у Вільному університеті Берліна Анжеліка НОЙВІРТ багато чого знає про талановите молоде покоління, освічених, розумних, життєрадісних студентів. Але, попри те, зізнається, що не була в Україні, тому може мало що сказати. «Але в нас погано розуміють різницю між Україною та Росією, — каже професорка, — всі говорять російською, тому є якесь поєднане уявлення. Є спільна історія, культура. Не знаючи ситуації глибше, важко диференціювати».
Сьогодні присутність України у світовому інформаційному просторі рідко виходить за межі діяльності прес-служб дипломатичних представництв за кордоном. Брак коштів не дозволяє їм широко розповсюджувати якісні інформаційні та рекламні матеріали про Україну, пропагувати економічний, науковий та культурний потенціал нашої держави, вважають аналітики Служби інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади. Недостатньо ефективною залишається робота Державного інформаційного агентства України (ДІНАУ). Агентство має власних кореспондентів у Бельгії, ФРН, Італії, Греції, Угорщині, Польщі, Румунії, Ізраїлі, Югославії, Росії, Узбекистані, Туркменістані, Молдові, в країнах Балтії. Однак кореспондентську мережу зорієнтовано переважно на збір закордонних новин для України, яка не має повноцінного супутникового телеканала та цілодобового радіомовлення на інші країни світу.
Не можна сказати, що держава була осторонь. Упродовж двох років (2002 — 2004 ) в Адміністрації Президента працювало спеціальне Управління стратегічних ініціатив, покликане напрацьовувати державну іміджеву стратегію. Було ухвалено й відповідну програму дій Кабінету Міністрів (2003 — 2010 pp.), розроблену МЗС України. Вона мала на меті формування та підтримання іміджу України як усередині, так і поза її межами, створення зовнішньої інформаційної атмосфери, необхідної для здійснення внутрішніх політичних і соціально-економічних перетворень. Але йшлося, на жаль, переважно про суто бюрократичні заходи, не підкріплені фінансово обгрунтованими справами.
Відповіді на численні запитання, пов’язані з міжнародним іміджем України, намагалися знайти експерти австрійської консалтингової компанії Troon Fields на замовлення громадської організації «Україна відома». Сферою цього дослідження стали тоді всі країни Європейського Союзу, а також Норвегія, Швейцарія, США та Канада. Було не лише проанкетовано півтори тисячі журналістів, бізнесменів та інших впливових осіб, а й здійснено контент-аналіз ряду популярних видань, починаючи від німецького Der Spiegel і закінчуючи американським The Time.
Виявилося, що ставлення людей на Заході до європейських прагнень України вельми скептичне, особливо в таких країнах, як Німеччина, Австрія та Швейцарія. Хоча більшість опитаних однозначно визнає, що географічно Україна належить до Європи, лише 20% вважали її часткою «політичної Європи» й розцінювали її вступ до Європейського Союзу як цілковито реальний. Найбільше скептиків щодо вступу України до ЄС — у німецькомовних країнах. Тут квота критично налаштованих сягала мало не половини всіх респондентів (47%).
Австрійські дослідники порадили українським можновладцям, щоб позбутися іміджу кримінальної та корумпованої держави, вести більш відкриту інформаційну політику. Бо інакше, на їхню думку, Україну й надалі пов’язуватимуть лише з корупцією і негативом.
Попри все, на особистісному рівні, українці, а особливо молодь, залишають про себе позитивне враження. «Україна має чудове молоде покоління, яке прагне до Європи, й дуже добре себе тут виявляє. Я бачу молоду генерацію, яка не помічає протистояння між Сходом та Заходом України, а хоче будувати свою країну, — резюмує професор фон Брюк. — Я вірю в те, що Україна буде рухатись у правильному напрямі».
Принагідно зазначимо, що газета «День» спільно з Інститутом світової політики виступила з ініціативою створити веб-сайт «Європа», щоб підвищити, з одного боку, поінформованість українців про стан речей у Європі, а з другого — поінформованість європейців про стан справ в Україні, й тим самим зробити свій внесок у європейсько-український діалог.
