Його часто називають художником епохи Відродження. Творчість Анатолія Казанського завжди виходила за рамки однієї сфери, він реалізував себе як архітектор, художник, скульптор, поет, письменник, винахідник... Він залишив по собі десятки папок зі своїми ідеями, малюнками, кресленнями механізмів і архітектурними замальовками. Після його смерті, щотижня, протягом 10 років продовжували друкуватися у «Дні» його карикатури, які він не встиг опублікувати. І досі його карикатури не втратили своєї актуальності та часто з’являються на шпальтах газети, його роботи прикрасили книжки Бібліотеки «Дня», а сюрреалістичні малюнки можна розглядати годинами. За словами художника Ігоря Лук’янченка, Анатолій Казанський, працюючи в газеті «День», поставив дуже високу планку, до якої потім тягнулися всі карикатуристи, які співпрацюють із виданням. А журналіст «Дня» Віталій Княжанський, називав його одним із моральних лідерів колективу, де по-справжньому оформилися його талант і його геній.
Анатолій був не тільки лідером колективу, а й душею компанії. От яким його згадує друг Олександр Митник, організатор і художній керівник карикатурного одеського клубу «Лінія»: «Друзі його звали просто — Казік. Бувало, їдуть «Чорноморцем» (швидким нічним поїздом Київ — Одеса) Казік і компанія, вважай пасажири, попутники випадкові у вагоні «потрапили», — пише у своїх спогадах у «Великій енциклопедії карикатури» Олександр МИТНИК. — Перше квітня тільки завтра настане, а вони вже щосили святкують, який там сон. Сміх, шум, гам до ранку стоїть, до самої Одеси! Анекдоти, розіграші, байки без угаву, а в центрі уваги Толік звичайно, душа компанії. І друг його сердечний Юра Кособукін, той ще заводила! Ну от, так вони собі їдуть, веселяться, приколюються, тости піднімають. Між розмовами та тостами Толік, щось малює, записує. А ближче до Одеси, біля станції Роздільна раптом з’ясовується, що зошит його заповнений купою дивовижних картинок, списаний ідеями та і взагалі ніякого вільного місця в тому зошиті не залишилося. Так він працював, так був влаштований, що олівець в його руці весь час у русі перебував і сигнал при цьому з голови надходив гострий, натхненний. Малював, як дихав, легко. Неможливо було уявити Казіка, що болісно виношує шедеври — його шедеври з’являлися ненароком».
МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.
Легкість, з якою творив Анатолій Казанський, позначала його широкий кругозір. Його карикатура не розглядала під лупою «персоналії», а навпаки, пропонувала філософське осмислення часу на багато років (епох?) вперед. Для нього не існувало історичних рамок чи «залізних завіс». Ще 1983 року Анатолій Казанський став одним із засновників Київського клубу карикатуристів «Архігум». «У 80-х мене, Анатолія, та ще кількох карикатуристів, запросили на телебачення у якусь молодіжну передачу, а тоді треба було сидіти в студії ледь не цілий день, чекаючи, поки тебе запишуть, візьмуть інтерв’ю, — розповідає «Дню» Віктор КУДІН, карикатурист, один із засновників «Архігуму» (Кістяк «Архігуму» спочатку склали лише чотири людини, чотири «К»: Віктор Кудін, Володимир Казаневський, Анатолій Казанський і Юрій Кособукін. — Авт.) — І от ми, попиваючи чай на тій студії, вирішили організувати спільну виставку, і таки зробили її — у Будинку архітектора. Тоді ж і виникла ідея заснувати клуб карикатуристів «Архігум». Кожного місяця ми збиралися і влаштовували своєрідний «лікнеп» по карикатурі і мистецтву. Часто, коли зустрічалися з Толіком, я починав малювати карикатуру, а він — закінчував. Так і посилали разом на конкурси. У нас був жарт, що розсмішити людину один раз — гуманно, а кілька разів — супергуманно. От такими ми були архігуманістами...»
І недаремно виникає цей жартівливий «архігуманізм». Адже епоха Ренесансу грунтувалася на ідеалах гуманізму та орієнтувалася на спадщину античності. Анатолій Казанський був філософом і мислителем, і його роботи в жанрі карикатури в газеті «День» ніби використовували маєвтику Сократа, за допомогою якої можна сприяти «народженню» істини в голові співрозмовника-читача.
«РОЗВАЛ СОЮЗУ» / МАЛЮНОК АНАТОЛІЯ КАЗАНСЬКОГО / З АРХІВУ «Дня», 1997 р.
«Це була страшно талановита людина. Коли я дивився на його пальці — у мене мороз ішов по шкірі, — пригадує Віктор Кудін. — Ми познайомилися з ним ще у 1971 році на цілині в Казахстані, у студентські роки. Анатолій став моїм найліпшим другом. Запам’ятав його таким: якось ми поїхали до моїх родичів і цілий тиждень жили в селі. Збирали гриби, ходили на сінокос, на рибалку ходили, малювали етюди. Я завжди його таким згадую. Недавно перегортав свої архіви і знайшов його шаржі на мене. Ми часто підколювали один одного... А ідеї у нього були просто неймовірні. Наприклад, зробити один алфавіт для всіх. Або зробити вічний двигун. Він придумав його, намалював, накреслив, а потім почув, що якийсь німецький чи угорський вчений запатентував уже такий механізм... Це для нього було фактично катастрофою. Але він постійно творив — писав романи, оповідання, поеми. Карикатура була лише однією з його граней. Це — людина Відродження. Анатолій Казанський — український Леонардо да Вінчі».
На рівні з високим стилем Анатолій Казанський малював «у номер», але щоразу його жарти були з розумним підтекстом. У 1997-1998 роках він також вів гумористичні рубрики «День» на дивані» та щоп’ятничний «Аукціон подій п. Хвостіва», де новорічне привітання президента (Кучми) купував Тутанхамон, а роздуми парламенту про податкову поліцію/міліцію — капітан Врунгель. До речі, Олександр Пономарьов ще у 1990-х, перераховуючи свої улюблені рубрики газети «День», серед інших називав і ці. У людей мислячих карикатури Казанського викликали живу цікавість. Для таких поціновувачів редакція випустила Альбом карикатур Анатолія Казанського та Набір листівок обраних малюнків автора, які можна замовити на сайті «Дня». Як написала у своїй передмові до Альбому карикатур Казанського головний редактор «Дня» Лариса Івшина, «його малюнки розсунули час, стали образами, глибокими метафорами, які щоразу, через роки, повертаються до нас новою гранню його думки». І сучасний етап нашої історії — далеко не останній, в якому можуть відчитуватися роботи Анатолія Казанського...
