Посол України в Австрії Олександр Щерба дуже активний у «Фейсбуці», не боїться дебатів та дискусій. Він блискавично відреагував у провідному австрійському виданні Die Presse на заяви кандидата в президенти Норберта Гофера про зняття санкцій із Росії, а також на те, що вважати Крим українським було фундаментальною помилкою. Так само посол зробив резонансне звернення до європейців після оголошення вироку Надії Савченко. Інакше кажучи, він робить кроки, щоби голос України було почуто. Але чи досить цього для того, щоб протистояти інформаційній машині Росії? Ексклюзивне інтерв’ю «Дню» почалося із запитання про те, які загрози може нести для нашої країни зростання популярності «Партії Свободи», представник якої Норберт Гофер балотується у президенти Австрії.
— Австрійська «Партія Свободи» справді на першому місці за популярністю, причому зі значним відривом. Парадокс цієї партії, як і інших європейських правих, полягає в тому, що це не їхня підтримка зростає, а падає підтримка єдиної Європи. На колишньому місці єврооптимізму утворюється вакуум, який заповнюють праві популісти.
Щодо санкцій — думка про необхідність їх зняття дуже поширена в економічних колах та серед населення. Політики лише відображають ці настрої. Звідси й моя публічність. Я намагаюся апелювати насамперед до людей. Чи вистачить зусиль дипломатії, щоби зламати загальноєвропейські тенденції і переважити багатомільярдні інтереси великого бізнесу — інше питання. Але іншого шляху, ніж бути активними і йти в народ, у нас немає.
— Чи досить сильний голос України, щоб протистояти масштабним кампаніям так званих «Putinversteher’ів»?
— З одного боку, тут в Австрії є активні дипломати й активна українська громада, яка налічує близько 12 тис. осіб. З іншого боку, є велика активність з боку Росії, яка тут спирається на необмежні фінанси. У них є можливість знімати найкращі палаци Відня для «русских балов» та презентацій, є можливість привозити сюди картини зірок російського авангарду, хоч якщо подивитися, то це не росіяни, а українці та євреї. Є можливість безкінечно розбудовувати мережу «зацікавлених» експертів. Знов-таки питання: чи здатні ми так завдяки ентузіазму і теплу душі перемогти цю «махину»? Складно сказати. Врешті-решт, на нашому боці правда, а це багато важить. Нам своє робити. Складати руки і казати «ми не можемо» — так не піде.
«УКРАЇНА — ЦЕ НОВИЙ ПРОСТІР ДЛЯ ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЗРОСТАННЯ»
— Громада у Відні справді активна, тут відбувалися акції на підтримку Савченко. Так само після вироку Савченко ви написали звернення до європейців, у якому закликали їх набратися сміливості й подивитися Росії в очі, зрозуміти, що вона відверто зневажає «Гейропу». Що можна зробити, щоби донести українську позицію як до політиків, так і до суспільства?
— Треба не мовчати. Не завжди вгадаєш, як голосно прозвучить твоє слово. Якщо ти українець і живеш за кордоном — не мовчи. Говори із сусідами, публікуй свої коментарі, пиши листи політикам, збирай гроші для України. Тільки не сиди і не зітхай, що, мовляв, не пощастило Україні з політиками чи з народом. Я щиро зрадів, коли тоді майже 200 людей прийшли на підтримку Савченко. Австрійці це відзначили. Пишу статті, зустрічаюся з політиками, експертами, студентами, бізнесом — і це теж дії.
Але найголовнішим є те, що потрібно більше позитивних новин з України. Потрібна більша присутність українського бізнесу. Зараз ми намагаємось відкрити двері для українських кампаній, які працюватимуть тут на ринку, щоб скористатися умовами зони вільної торгівлі. Потрібно, щоби Австрія зрозуміла, що дистанціювавшись від Росії, вона втрачає багато, але що так само багато вона може здобути в Україні. Україна має виглядати так, якою вона об’єктивно є: новим простором для європейського зростання.
— При посольстві діє клуб інвесторів Ukrainian Circle Vienna. Які, на вашу думку, перспективи інвестування в Україну з боку Австрії?
— Перспектива дуже реальна, Австрія хоче інвестувати, як і інші європейські країни. Україна — це країна з величезними можливостями та широким ринком, яка розташована поряд, «на відстані витягнутої руки». Куди інвестувати, як не в Україну? Якби приборкати бюрократію, якби створити новий імідж держави, інвестиції потекли б рікою. В Австрії є попит на це.
Але в нас є проблема. Проблема іміджу. Забагато розчарувань та гіркоти накопичилося в Україні за останні десятиліття. Щоби позбутися цього і показати справжню Україну — було створено такий сучасний клуб при посольстві. Такий собі елітарний майданчик для спілкування представників бізнесу, для цікавих та позитивних новин з України. Наприклад, 15 березня запросили засновника концерну «Чумак» Йохана Бодена, шведського громадянина, котрий пов’язав своє життя з Україною, приїхавши сюди 21-річним хлопцем, а згодом став керівником одного з найбільших харчових концернів в Україні й на пострадянському просторі. Чути, як успішний шведський бізнесмен починає щось говорити зі слів «ми, українці...» — це важить більше, ніж тонни пропагандистських матеріалів.
«ЄВРОПА ЖИВЕ В АБСОЛЮТНО ІНШІЙ РЕАЛЬНОСТІ...»
— Якщо говорити про медіа-дискурс, то очевидно, що тема України останнім часом відійшла з перших сторінок газет. Європа стикається з новими проблемами — біженці, теракти. От, наприклад, останні новини щодо теракту в Бельгії. Як ви вважаєте, у зв’язку з цим чи збільшиться в Європі підтримка правих сил?
— Я не бачу великої трагедії в тому, що тема України не присутня на перших сторінках. Зазвичай на перших сторінках присутні новини про найжахливіші події. Якщо тема України не домінує на перших сторінках, це означає, що в нас проливається менше крові, слава Богу. Яким чином далі вирішуватиметься доля санкцій — це вже політичне рішення. Я сподіваюсь, що Австрія, як і раніше, буде рухатися в європейському мейнстрімі, а не проявляти якусь радикальну позицію. А щодо посилення підтримки праворадикальних партій, то це, на жаль, об’єктивна реальність по всій Європі. І тут, в Австрії, також. Це процес, який триватиме.
— Тобто ви вважаєте, що вплив цих партій таки зростатиме?
— Я не бачу обставин, які б цьому перешкоджали.
— А як щодо впливу цього фактору на австрійських президентських виборах, які мають незабаром відбутися?
— Це важливий чинник, хоч не думаю, що вирішальний. Кандидат від праворадикальної «Партії Свободи» взяв участь у цих перегонах досить пізно. Він не є лідером, хоч має певну підтримку. Але й применшувати фактор правого популізму не варто. Він буде визначним у внутрішній політиці ще тривалий час.
— Той же ж Норберт Гофер робить офіційні заяви на підтримку антиісламського руху «Пегіда». Нечувані раніше речі. Як Європа на це реагує?
— Для Європи це вже не є шоком, Європа живе в абсолютно іншій реальності, аніж 10–15 років тому. Реальність жорсткіша, а незрідка й цинічніша. У кожній країні, в тому числі й у Німеччині, з’явилися радикальні антиєвропейські партії, вплив яких поступово зростає. Це потрібно прийняти і бути готовим до моменту, коли представники цих партій від реальної опозиції почнуть переходити до реальної влади.
«МЕДОВИЙ МІСЯЦЬ» ЄДИНОЇ ЄВРОПИ ДАВНО МИНУВ»
— Що ви думаєте про ініціативу президента Єврокомісії Жана-Клода Юнкера зі створення безпекового союзу?
— Це абсолютно логічний наслідок розвитку останніх років. «Медовий місяць» Єдиної Європи давно минув. Настали часи, коли треба думати про спільний захист спільних зовнішніх кордонів, про боротьбу з тероризмом. Про те, як тримати союз укупі в умовах наростаючого розбрату у свідомості європейців.
— 6 квітня в Голландії відбудеться референдум про затвердження Угоди про асоціацію з ЄС. Які ваші прогнози з цього приводу?
— Я не люблю робити прогнози. Цей референдум — важливий крок, але не скажу, що вирішальний. Україна та Європа підписали цю Угоду. Думаю, це найголовніше. Рубікон перейдено. Ніхто не зможе опустити рівень наших відносин з ЄС після того, як він був синхронно піднятий.
ПРО «ТРАВМУ» АВСТРІЙСЬКОГО ПРЕЗИДЕНТА
— Так само на початку квітня федеральний президент Австрії Гайнц Фішер має зробити візит до Путіна. Що для вас як дипломата означає цей візит, про що він свідчить?
— Це свідчить про те, що президент Австрії, здійснюючи свої останні візити на посаді, в перелік країн, які він відвідує, включив і Росію. Мене непокоїть радше те, що серед країн, які він відвідує, немає України.
— Які висновки можуть випливати з цього?
— У Фішера складна історія з Україною. Нагадаю, Азаров озвучував у Києві рішення не підписувати Угоди про асоціацію якраз у той момент, коли Янукович перебував з робочим візитом у Відні. Виявився збіг — до хвилини. Фішер та Янукович спільно проводили тут прес-конференцію — Янукович повторювався про незворотність європейського вибору, коли Фішеру принесли папірець з останніми новинами із Києва. Цю історію мені досі згадують на кожному кроці. Мабуть, якась травма залишилася.
— Після революції знову актуальним стало питання створення українських культурних центрів за кордоном. Чи буде в Австрії такий центр?
— У нас об’єктивно немає центру. Є культурний аташе. Є відремонтована будівля в передмісті Відня, але своїх функцій вона повноцінно не виконує. Це скоріше міні-гуртожиток для відряджених митців та чиновників. Для нас на перспективу важливо все ж таки продати цю будівлю в передмісті і придбати щось менше, але в центрі. Щоби був повноцінний культурний «хаб», де кипіло б життя, можна було б здійснювати заходи. Це — в наших планах на майбутнє.
