Ця акція відбулася у рамках міжнародного проекту «Рік Музики Мирослава Скорика» Унікальність імпрези полягала в тому, що на одній сцені зібралося майже 200 музикантів! Це два симфонічні оркестри — Українського радіо під орудою Володимира Шейка, цьогорічного лауреата Шевченківської премії, Вінницької обласної філармонії (диригент Георгій Курков) — та камерний хор «Вінниця» (керівник Віталій Газінський).
Уперше в одній програмі прозвучали всі три концерти Мирослава Скорика для фортепіано з оркестром. Перший із них — «Юнацький» — виконала 13-річна Ганна Небаба, другий — Йожеф Ермінь, який прибув зі Львова, і третій — український піаніст Станіслав Христенко, який живе і працює в США.
У другому відділі у концертній версії вінницьких музикантів прозвучала опера Миколи Леонтовича «На русалчин Великдень» в авторській редакції Мирослава Скорика. Нагадаємо, вперше частина опусу Леонтовича була виконана ще в 1920 році. Композитор мав на меті розширити оперу до триактної, проте підступне вбивство 1921-го трагічно обірвало його життя. В 1977-ту Мирослав Скорик і літератор Діодор Бобир завершили й поставили твір (тоді під орудою маестро Івана Гамкала). У 2017 році він прозвучав на фестивалі у Тульчині. Нині опера автора невмирущого «Щедрика» у версії Мирослава Скорика після довгої перерви почули й кияни.
АПЛОДИСМЕНТИ МАЕСТРО ВІД УЧАСНИКІВ КОНЦЕРТУ. НА ФОТО (ЗЛІВА НАПРАВО): СТАНІСЛАВ ХРИСТЕНКО, ВОЛОДИМИР ШЕЙКО, ГАННА НЕБАБА І ЙОЖЕФ ЕРМІНЬ
Завершився концерт сюрпризом — славетною «Мелодією» у виконанні Вінницьких хору й оркестру, а також дитячого ансамблю скрипалів КССМШ ім. М. Лисенка. За диригентським пультом стояв сам автор — Мирослав Скорик. Овації вдячної публіки, яка вщерть заповнила зал, довго не вщухали.
КОМЕНТАРІ
«ЦЯ МУЗИКА — ТО Є ЦІЛИЙ СВІТ, НЕОДНОЗНАЧНИЙ І НАДЗВИЧАЙНО ШИРОКИЙ»
— Музика Мирослава Скорика надзвичайно яскрава, часто навіть несподівана щодо образів і контрастів. Для мене вона — колосальна полістилістика і поліемоційність: від дуже прозорого, часом начебто зовсім простого образу до глибинних філософських узагальнень, емоційних кульмінаційних злетів, — підкреслив диригент Володимир ШЕЙКО. — Музика ця написана неначе для всього світу, вона зрозуміла і професіоналам, і людям мало обізнаним з академічним мистецтвом. Утім, кожен може знайти у ній частинку для свого серця і розуму.
КАМЕРНИЙ ХОР «ВІННИЦЯ» ТА ОРКЕСТР ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСНОЇ ФІЛАРМОНІЇ ВИКОНАЛИ У КОНЦЕРТНІЙ ВЕРСІЇ ОПЕРУ МИКОЛИ ЛЕОНТОВИЧА «НА РУСАЛЧИН ВЕЛИКДЕНЬ» В АВТОРСЬКІЙ РЕДАКЦІЇ М.СКОРИКА
Я маю величезне задоволення виконувати твори Мирослава Михайловича, для мене вона — особисте відкриття, бо ця музика — то є цілий світ, неоднозначний і надзвичайно широкий. Усі три концерти, які звучали в програмі, — різні за стилем. Водночас, Майстер звертається з доброю посмішкою до кожного з нас, до всього світу, до мистецтва взагалі. Звичайно, в цій музиці є драматичні моменти, але немає того, що руйнує людину, і це дуже позитивно.
«СКОРИК УЖЕ ВСЕ ВИСЛОВИВ, ПОТРІБНО ЛИШЕ ВСЛУХАТИСЯ»
— У дитинстві композитор Скорик був для мене недосяжною легендою, зізнається піаніст Станіслав ХРИСТЕНКО. — Я й уявити собі не міг, що коли-небудь пізнаю особисто Мирослава Михайловича. Мені навіть зараз не віриться, що видатний композитор, який написав стільки прекрасних творів, — ось тут поряд зі мною, спілкується і запитує про мої враження з приводу виконання своєї музики! Фортепіанна музика Скорика — напрочуд піаністична, її дуже зручно грати. У неї закохуєшся одразу, її хочеться виконувати знову і знову. Саме такий Третій фортепіанний концерт, образний зміст якого — вічний і завжди сучасний. Навіть самі назви частин цього твору свідчать про це: «Молитва», «Мрія», «Життя». Сенс музики деяких композиторів доводиться інколи «додумувати», вигадувати, а Скорик уже все висловив, потрібно лише вслухатися в звучання, відчути цю музику, зануритися в її образи, людські емоції, в ті філософські ідеї, які хвилювали видатних композиторів усіх епох і часів. Скажімо, молитовність буде притаманна людині й через 100 та 200 років. Інша річ, за що молиться людина. Тому тема молитви залишається вічною. І невипадково концерт розпочинається і завершується молитвою.
«МАЕСТРО НАДЗВИЧАЙНО РІЗНИЙ — І РОМАНТИЧНИЙ, І КЛАСИЧНИЙ, І ДЖАЗОВИЙ...»
— Я грав усі три фортепіанні концерти Скорика. Але зараз обрав другий цілком свідомо. Ми з автором навіть іноді сперечаємося. Він чомусь до другого концерту ставить трохи, мені здається, прохолодно. А мені той його фольклорний період видається найцікавішим і, за великим рахунком, найціннішим. Думаю, що й в історії української музики неповторним залишиться саме цей фольклорний стиль Скорика, — вважає Йожеф ЕРМІНЬ, піаніст і музикознавець. — Як на мене, ми маємо дочекатися від композитора твору на кшталт, або рівноцінного «Карпатському концерту», котрий вважаю центральним твором у його творчості... Маестро надзвичайно різний — і романтичний, і класичний, і джазовий, але завжди залишається самим собою. Це я дуже ціную. Він не надуманий, щирий, трохи загадковий, не завжди розумієш його, адже він є геній. Він часто вибачається за те, що робить, інколи буває іронічним, подеколи навіть аж надто саркастичним, проте за всім цим звучить його душа. Музика Другого концерту закінчується речитативом, яким і починається. Це — відчуття болю. Є в цій музиці біль особистості, й він проявляється в усій його творчості. Так, як воно, напевне, є у житті.
«Я МАВ СПРАВУ З НАДЗВИЧАЙНО ПРОФЕСІЙНИМ ОРКЕСТРОВИМ МИСЛЕННЯМ КОМПОЗИТОРА»
— Мирослав Скорик — наш улюблений у Вінниці композитор. З українських авторів ми виконували його твори чи не найбільше, — каже Георгій КУРКОВ, піаніст, органіст, диригент. — Незакінчену оперу Миколи Леонтовича «На русалчин Великдень» Скорик дописав і оркестрував на основі авторського клавіру. Для мене це була дуже цікава робота, оскільки я мав справу з надзвичайно професійним оркестровим мисленням композитора, його відчуттям тембрів оркестру і хорового виконавства. Ми з великим успіхом виконали оперу на під час OperafestTulchyn— у місті, де свого часу викладав Леонтович.
Р.S. Сьогодні стало відомо, що засновник і художній керівник хору «Вінниця» Віталій Газінський, приїхавши вночі після київського концерту додому, раптово, на жаль, пішов із життя. Світла пам’ять!
