«Ковток кисню». Свіжого настроєвого та розумного «повітря» у порядку денному. Це найточніше характеризує зміст грандіозного свята естетики та розуму – відкриття вже ХІХ (!) Фотовиставки газети «День». «Місце, де зустрічаються ВСІ», - як точно підмітила журналістка Галина Бабій. І хоч за вікном сірий колір пізньої осені «ковдрою» покрив всі вулиці, у столичній галереї «Лавра» – все безапеляційно «завоювали» яскраві і теплі фарби, адже – лейтмотив зобов’язує.
Цього року темою Фотовиставки став «Фото-Синтез» — бо представляємо свіжий погляд-антидепресант. Такий, що, за словами головного редактора Лариси Івшиної, допомагає боротися з «суспільним авітамінозом», синтезує радість та енергію. А основним кольором нашого заходу ми невипадково обрали «золотий лайм» — він не просто модний, а «заряджений» позитивом. Відтак нас цікавить усе, що виробляє «кисень» для суспільства. І ми «відкриваємо» такий погляд.
Минулого року в фотоконкурсі «Дня» взяли участь понад 200 фотографів, які надіслали приблизно 3200 робіт. Цього року маємо 243 учасники, що надали на розсуд журі понад 3,5 тис. фото. На фотовиставці представлені 350 найкращих світлин. Особливістю цього року стало те, що багато фотографів надіслали серії робіт — від есе до фотодрам
«…Парадоксально, що саме на цій фотовиставці у найтрагічніших її фрагментах є чи не найбільше оптимізму подолання екстремальних викликів, глибоких страждань. Ось де могутній «вітамін» для зміцнення національного імунітету. Ціла група фотографій людей (цикли «Сплав», «Сходження»…) з протезами, які і сплавляються по ріці, і долають висоти... Яка там сила, яка віра в життя! Такий запас міцності й духу, що люди, порівнюючи свої проблеми з тим, що вони бачать, повинні просто сповнитися «резервуаром» нових можливостей людини. Якраз це є найбільшим антидепресантом», - підкреслила Лариса Івшина глибоке змістове наповнення цьогорічного лейтмотиву.
«ЦІНУЄМО У СВІТЛИНАХ «НЕЗАШОРЕНИЙ» ПОГЛЯД І СЕНСИ»
«Фотовиставка «Дня» – це вже 9 величезних томів відгуків, де люди пишуть свої теплі емоції і, дивлячись на світлини, кажуть, що ніде не бачили нашу країну такою – переповненою силою і болем, любов’ю, незабутньою красою, - сказала головний редактор Лариса Івшина у вітальному слові. - Заради цього фантастичні фотокори працюють у полях і вже 19 років довіряють нам свою працю! Наша мета – створити якісне фотосередовище країни».
Поведінку гостей Фотовиставки потрібно бачити – кожен з них зупиняється на кілька хвилин біля світлин, уважно вчитується у текстівку, деякі – записують її, обговорюють підтекст сюжету фото… На обличчях – ціла гама емоцій: тривога, задуманість, світла усміхненість, надія. Роботи конкурсантів «втягують» глядача з головою, магічним чином «вводять» у роздуми, від них неможливо відірватися. І запит на такий естетичний та гуманітарний «лікнеп» - величезний, це засвідчує особливий цьогорічний аншлаг на урочистому відкритті. Відбувається «змішування середовищ»: військові, освітяни, політики, банкіри, ІТ-шники, галеристи, громадські діячі, артисти, художники і, звісно, величезна кількість фотографів… Цікаве на Фотовиставці для себе знайдуть усі вікові категорії – від найменших до літніх. Так, найменшому відвідувачу відкриття Фотовиставки – рік і два місяці, маленькій Ярославі особливо сподобались ніжні світлини дітей, і вона з захопленням насолоджувалася піднесеною атмосферою. До речі, розряджала емоційний «накал» класична музика у виконанні квартету «Аніма» з київської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату імені М. В. Лисенка.
«Як потрапити на Фотовиставку «Дня» - відповідала на запитання численних журналістів Лариса Івшина. – Бути оригінальним, мати «незашорений погляд» і головне – глибокий сенс фотороботи. Це головний критерій». «Знімки з надзавданнями» - так можна назвати світлини, що експонуються зараз у галереї «Лавра».
«ЦІ ФОТО ПОТРІБНО БАЧИТИ, ЩОБ НЕ ВПАДАТИ У ВІДЧАЙ»
Особлива гостя цьогорічної виставки – волонтерка Аня Домбровська, справжній боєць інформаційного простору. Саме завдяки їй українська преса досягає прифронтової зони, формуючи якісну альтернативу російській пропаганді. Щоб приїхати на сьогоднішнє відкриття, дівчина працювала цілодобово. 16 тисяч примірників, які зазвичай вона розвозить тиждень, їй вдалося поширити за день. «На цій виставці багато різних тем, зокрема війни та зруйнованих будинків. Проте мені здається, що все-таки виставка переважно позитивна. Показано мирне життя і реабілітацію бійців, які не здаються. Одна з моїх улюблених фотографій – «Надзусилля», де боєць на візку піднімається на канаті. Я обрала це фото. Мені здається, дуже важливо, що фотовиставка потім поїде містами усієї країни. Потрібно, щоб люди бачили її, особливо роботи про мирне життя, і не впадали у відчай. Так само необхідно, щоб люди читали українські газети, зокрема «День», обласні «Вісті». Я розводжу їх у прифронтові зони, де все зайнято російськими військовими, у Донецьк».
Як зауважила телеведуча «Еспресо», відомий журналіст Ольга ЛЕНЬ: «Це справді виставка-антидепресант. Цього року вона особливо різноманітна, охоплює неймовірну кількість тем. Звичайно, фото військових переважають, однак є багато фотографій дівчат, дітей, чудових пейзажів, які передають настрій». За її словами, фотовиставка дарує не лірично-романтичний настрій, а заряджає наснагою.
«ДЯКУЮ «ДНЮ», ЩО ЗВЕРТАЄТЕ УВАГУ НА ВАЖЛИВІ СОЦІАЛЬНІ ТЕМИ»
Урочиста мить нагородження. На сцену виходить голова Аграрної партії України Віталій Скоцик.
«Фотограф ловить мить, а фотографи – учасники конкурсу «Дня» ловлять особливу мить, яка стає вічністю. І тут, просто за моєю спиною, стоїть твір, який журі обрало одним з головних на конкурсі – Гран-прі. Цей твір називається «Надзусилля» - це ті надзусилля, яких докладають наші військові, показуючи нам, що як би важко не було, а треба підійматися і боротися за незалежність. На фото – капітан Збройних сил України Дмитро Медвідь. А кращий фотограф, яку ми сьогодні вітаємо, – неймовірна полтавчанка… Анна Чапала! – сказав голова Аграрної партії України Віталій Скоцик, нагороджуючи переможця.
«Це були змагання «Сили нації», які проходили в Полтаві у січні цього року, - говорить Анна Чапала. - Коли я бачила цих військових, у мене не було слів – самі емоції. Я дуже дякую нашим захисникам за принаймні відносний мир. Розумієш, що Україна обов’язково переможе. Я хочу, щоб всі пам’ятали, якою надціною нам дається цей мир.
«Надзусилля», фото Анни Чапали
А вручати ще одну з головних відзнак конкурсу «Золотий день» на сцену запросили головного редактора «Дня» Ларису Івшину. «Свого часу ми вирішили, що нам хочеться поставити особливий акцент конкурсу і відзначити переможця за версією газети «День». Тоді ми вирішили вручати Приз призів «Золотий день». Цього разу це витвір мистецтва братів Кочутів – Романа, Андрія і Юрія. Вони з неймовірною фантазію зробили цю прикрасу – тут золота пташка, золотий лайм і надпис «кращий», і передавали великі вітання переможцю», - розповіла Лариса Олексіївна.
За її словами, коли вона подивилася на ці роботи, то зрозуміла, що фотограф, який це знімав, має чутливу душу. «Тільки така людина могла зняти дві роботи, які б ми хотіли відзначити. Розповім про одну з них – «Фея переселенців». Ця дівчинка-переселенка з Луганщини, і живуть вони в Одесі. Але дитина одягнена в балетну «пачку». І в цьому є подолання – не звикати до труднощів, злиднів, бідності. Я вірю, що ми знайдемо людей, які допоможуть підтримати цю сім’ю і цей будинок (вулиця Успенська, 4. - Ред.). Там зараз немає опалення та іншого необхідного мінімуму. – Золотий День отримує… Олександр Хоменко».
«Фея переселенців», фото Олександра Хоменка
«Я дякую «Дню» і цьому конкурсу, що звертаєте увагу на важливі соціальні теми. Хотілося б, щоб переселенців було менше. А ця дівчина неймовірна. Ми спілкувалися – вона тендітна, і водночас війна швидко зробила її дорослою, - розказав лауреат. - Рівень світлин на щорічній фотовиставці вашої газети дуже високий. Для фотографа, який прагне розвиватися, — це критично необхідна і приємна потреба подаватися на такі конкурси — змагатися з іншими, дивитися результати відбору, порівнювати свої роботи з іншими. Так починаєш розуміти тенденції фотожурналістики і фотомистецтва у твоїй країні, самовдосконалюєшся і пізнаєш. Дякую «Дню» за фотоконкурс!».
«НАША ВИСТАВКА – ЦЕ «НАРОДНЕ ФОТОБІЄНАЛЕ»
Основних переможців визначено, але кожен може долучитися до визначення кращих світлин цьогорічного конкурсу «Дня».
«Народний плебісцит, - підкреслила значення голосування Лариса Івшина. – Протягом тижня запрошуйте друзів, і – «бюлетень», «урна», за тим – чесний підрахунок. На завершення фотовиставки ми будемо знати лідера народних симпатій, ось тому це справжнє народне Фотобієнале!» Тож долучайтеся до вибору світлини, що отримає приз глядацьких симпатій. «Вдалого і точного голосування!» - побажала Лариса Олексіївна.
Не гайте часу і знайомтеся з фотолітописом життя країни. Нагадаємо, наша виставка триває у столичній галереї «Лавра» (вул. Лаврська, 1) з 28 жовтня до 5 листопада. На виставці традиційно можна придбати книжки з Бібліотеки видання, зокрема новинку «Корона, або Спадщина Королівства Руського», найсвіжіший випуск глянцю «Маршруту №1», присвячений «Фото-Синтезу», листівки, нашу «скриньку скарбів» і багато інших «вітамінів» для розуму. Нагадаємо, що вхід протягом всього тижня — вільний. Покваптеся!
ВРАЖЕННЯ
«ВОЇНИ СВОЇМ ПРИКЛАДОМ НЕЗЛАМНОСТІ Є ПОЗИТИВНИМ ЗАРЯДОМ»
Ганна ГОПКО, народний депутат України, голова Комітету Верхової Ради України у закордонних справах:
- Я прийшла підтримати одну з фотографій - Олександра Клименка «Уламки цивілізації». Фактично від старого довоєнного Донбасу залишаються самі уламки. Ми не воюємо за уламки і не прагнемо їх склеїти заново. Ми воюємо за нашу землю, наших людей і за право творити нове майбутнє на власній землі., щоб була українська Донеччина. Якраз інтелектуальний фронт, те, що намагається знищити Росія, для нас надзвичайно важливий. Мені імпонує ця фотографія, оскільки я підтримую проект «Книжки и бібліотекам Сходу» щодо оновлення бібліотечних ресурсів, 80% яких ще з комуністичного періоду. Держава виділяє дуже мало коштів на це. Тому вибір зупинився на цій фотографії. Крім того, вражають фото українських воїнів, які своїм прикладом незламності є позитивним зарядом для всіх людей, які скиглять, втратили віру в себе, в країну. А вони довели, що змогли. Окрім того, вони захищали державу, після цього знайшли в собі сили жити далі повноцінно та нам показувати приклад невтомної боротьби. Серії фото, де військові займаються у спортзалі, переходять через міст є досить показовими, бо російська агресія триває попри величезну кількість дипломатичних зусиль.
«ГОЛОВНЕ ТЕ, ЩО ЛЮДИ ЗБЕРЕЖУТЬ У СВОЇХ СЕРЦЯХ І ПАМ'ЯТІ»
Гела ДУМБАДЗЕ, посол Грузії в Україні:
- Я кілька днів тому приходив сюди і дивився всі фотографії, бо ми вибирали одне фото, яке сьогодні відзначимо спеціальним призом. Це фото Андрія Нестеренка «Майстер-клас для дітей-аутистів». Ця фотографія відрізняється життєлюбством, там показано маленьку дівчинку, яка відвідує майстер-клас з кулінарії. Це дуже жива картина. На виставці дуже багато фото, які відображають щоденне життя України, військовий стан. Коли я подивився на це фото з колегами, ми зрозуміли, що головне - життя, оптимізм. Ця картина якраз все це висловлює. Це дуже майстерно спійманий кадр без особливого приготування. Зупинена мить, яку майстер дуже добре вловив. Ця виставка цікава для багатьох людей, які не бували на місцях конфлікту. Вона цікава, як вікно в різні боки, різні аспекти України, серія оповідань, які дуже актуальні. Якщо перейти суто на фотомистецтво, головне те, що люди заберуть звідси в своїх серцях і пам'яті. У них залишається мистецтво, образи високого мистецтва, форми, що запам'ятовуються, обличчя, оригінальні рішення, як піднести це глядачам. Для мене головні з експозиції ті роботи, які переживуть багато років.
«ЦІ ФОТО ДАЮТЬ ПРОЗРІННЯ»
Сергій ПИРОЖКОВ, віце-президент Національної академії наук України:
- Мені складно обрати одну фотографію. Спочатку на цій фотовиставці створюється атмосфера, в якій потім уже більш детально оцінюєш чи сприймаєш фото. Кожна світлина має свій вплив, викликає певні емоції. Я побачив тільки третину виставки, а вже є певне піднесення. Всі фотографії, які пов’язані з людьми та характеризують ті чи інші ситуації людських почуттів, буття, викликають певний емоціональний підйом. Виставка створює таку атмосферу, яка дозволяє людям бути небайдужими до подій, емоцій, що виражають люди, які потрапили в об’єктив. Безумовно, ця фотовиставка дуже важлива, бо повертає нас до реальності. Багато людей живуть у своєму світі та мріях і не дуже придивляються до того, що відбувається навколо нас. А ці фото дають прозріння тим людям, які не є байдужими до того, що відбувається у нашій державі сьогодні.
«ВИСТАВКА «ДНЯ» ПЕРЕДАЄ ДУХ ЧАСУ»
Олександр КЛИМЕНКО, фотограф, володар Призу Призів «Золотий «День» у 2015 році:
- Важко порахувати, у скількох фотоконкурсах «Дня» брав участь. Пам’ятаю навіть першу фотовиставку у 1998 році. Відтоді і беру участь у конкурсі, хоча, можливо, були якісь перерви. На цей фотоконкурс надсилав фото і на військову тематику, і з мирного життя.
Рівень виставок «Дня» завжди дуже високий, і цей рік не є винятком. Гадаю, ця виставка взагалі показує рівень фотографії в Україні. І ще – передає найважливіше у житті нас і країни. Найважливіше і, можливо, найстрашніше, найгірше – війну. На цій виставці багато робіт з Донбасу. На жаль, люди живуть цією війною, і виставка передає цей дух часу.
Щодо того, як змінюється відображення військових дій, – у 2014, 2015, 2016 роках на фотографіях було більше війни саме як військових дій. Зараз вже, наприклад, відображається життя інвалідів. Та і на війні немає настільки гострих моментів. Так, війна взагалі є дуже тяжким явищем, але немає наступів, відступів, вона позиційна, проходить без активних дій. Але люди, на жаль, гинуть так, як і гинули.
На цій виставці «Дня» мені дуже подобається робота Анни Чапали «Надзусилля», де чоловік на інвалідному візку лізе по канату вгору. Це дуже символічна світлина, на ній – воля до життя.
«ЦЯ ФОТОВИСТАВКА ВІДТВОРЮЄ НАСТРІЙ СУСПІЛЬСТВА»
Галина БАБІЙ, музикознавець, журналіст, авторка, сценаристка і продюсер радіопрограм:
- Як на мене, ця фотовиставка відтворює настрій суспільства. Минулого року головною була тема війни. Цього ж ключовим для мене стало фото з Муженком – «Третій рік війни». На ньому він сидить, обнявши голову руками. Мені здається, що цей пошук світла, виходу, як нам цю втому, ці наші фізичні, духовні витрати компенсувати, де знайти місток до мирного життя, до фотосинтезу, цілком відтворений у цих фотографіях.
Дуже багато є мотивуючих фото, котрі показують, як рухатися, – це фотографії тих, хто без ніг, без рук, але ідуть. Є й фото розгублених людей, що залишилися на нулі, хто переселився і не знайшов свого дому, місця у цьому житті. Тому, на мою думку, саме пошук цієї хімічної формули «перетворення, відновлення» абсолютно домінує у фотовиставці.
Ми ще не маємо чіткого дороговказу, куди рухатися. Проте ми маємо натяки – паростки чогось світлого на цій фотовиставці. Наприклад, є фото, де качка веде каченят через перехід – вона ніби показує молодому поколінню, куди йти. На іншому фото ми бачимо дітей, які поховали їжачка і співають гімн, поклавши руку на серце. Вони сприймають це як необхідний ритуал громадянина. Тобто перші паростки, перші стрілочки виходу з цієї скрути є.
Мені дуже хочеться, щоб до наступної фотовиставки цей фотосинтез відбувся вже на хімічному рівні, людському. Хочеться, щоб «День» і далі це робив у своїх фотографіях, бо хто як не «День». Тож головний антидепресант виставки – розуміння того, що ми живі, що ми не повинні впадати у відчай, маючи руки, ноги, голову на плечах, і що в нас під ногами – найкраща земля
«ОБИРАЛИ «ВІТАМІННІ» РОБОТИ»
Наталя НЕСТЕРЧУК, керівник відділу продажів компанії «Натурфарм»:
– Цього року на виставці представлено багато робіт, які дарують радість і позитивні емоції. Чимало світлин присвячені світлим моментам, маленьким радощам у житті. На одній – дитина стрибає по калюжах, на іншій – усміхнена дівчина з яскравою парасолькою у сірий день. Тому, обираючи переможців, ми зупинилися саме на радісних моментах, тобто обирали «вітамінні» роботи, щоб «вітамінізувати» оточуючих гарними емоціями. Коли ти дивишся на такі фото, то посмієшся, радієш, а отже, сприймаєш, примножуєш і даруєш радість іншим людям.
У попередні роки на фотовиставці було чимало політики і кулуарних ігор. Зараз ми помічаємо, що акценти зміщуються на людей, їхнє життя і переживання. Багато світлин присвячені військовій тематиці, бо війна є – хочемо ми того чи ні. На світлинах наші захисники, які пройшли пекло війни, вони покалічені, втратили кінцівки, але не силу духу чи жагу до життя. Дивлячись на них, ти розумієш, що зневірятися не можна. Треба концентруватися на радісному, гарному, щирому, щоб генерувати ці емоції і програмувати себе та оточуючих лише на хороше.
«КОНТРАСТНІСТЬ ЧОРНОГО І БІЛОГО – ВСЕ ЯК У ЖИТТІ»
Іван ПЄТУХОВ, голова правління групи компанії «Адамант»:
– Робота «Перші дні утримання Авдіївської промзони українськими військовими», яку наша компанія обрала для нагородження, відображає сьогодення нашої держави. І не лише на передовій, але й на мирній території. Найперше, що вразило, – це контрастність чорного і білого – все як у житті. Я з дитинства захоплююся фотографією, і чорно-білі фото у мене завжди викликають захоплення, бо вони без прикрас. Нинішні технології дозволяють робити унікальні фото, але для мене цінними є ті, природні. Обрана нами світлина саме така. На ній воїн – втомлений, спокійний, з цигаркою у руках, довкола нього зруйновані будинки і розбита земля. Але він не впадає у відчай. З холодним розумом оцінює ситуацію і без розпачу чи відчаю дивиться у далечінь. Він розуміє, що рано чи пізно цей туман розсіється. Світло вже видно. І це дає надію… Розруха, яка відбувається у наших головах, – це нинішня «промка», а погляд бійця – це наше майбутнє. Знаковим є те, що на цьогорічній виставці більше повітря – менше політики і представників влади. І це добре!
«НАЙБІЛЬШЕ ЗАПАМ’ЯТАЛИСЬ РОБОТИ НА ВІЙСЬКОВУ ТЕМУ»
Максим КУДИМЕЦЬ, фотограф:
- Вперше беру участь у конкурсі. Чому б і ні? Навіть так: чому я не робив цього раніше? Побачив минулого року, що фото з дрона користувалися популярністю, а я в останні два роки саме так переважно і знімаю. Подумав – маю гарні світлини, чому б не відправити? На цій виставці є моє фото, зняте з дрона, «Нескінченність».
Завдяки дрону можна звичні речі побачити з незвичного ракурсу. Сфотографувати те, що звичайною камерою зняти не можна. Це принесло у фотографію щось нове. Я вчився знімати з дрона сам – раз показали, і далі розбирався.
На цій виставці багато фото на військову тематику. Власне, зрозуміло, чому так. Вони і запам’яталися більше – це актуальні та сильні роботи.
«НАВІТЬ НА ВІЙСЬКОВИХ ФОТО ВІДЧУВАЄТЬСЯ ОПТИМІЗМ»
Петро КРАЛЮК, проректор Національного університету «Острозька академія»:
– Порівняно з попередніми виставками нині представлені фотографії вселяють почуття оптимізму. Є дуже багато фотографій з гумористичними сюжетами. І навіть на фото, які так чи інакше мають стосунок до війни, все одно в них відчувається життєствердність, іноді – гумористичне ставлення до життя. Це можна сказати і про роботу, яку відзначила Острозька академія, – «Кульбаба» Олександра Рупети. Військовий дмухає на кульбабу – може, гадає на ній, може, просто бавиться. Інші роботи також надають ентузіазму – Україна живе, Україна підіймається. Це свідчить, що країна виходить зі стану страху, який був. Хоч війна триває, проте ми не боїмося цієї війни. Тож навіть фотографії, де зображені військові, теж оптимістичні. Такі виставки потрібні зараз. Є чимало проблем і їх буде чимало, але такі виставки виховують оптимістичність.
«ТУТ ПОКАЗАНО ВЕЛИКИЙ ГРОМАДЯНСЬКИЙ ПОДВИГ»
Андрій КОРЕНЬКО, начальник управління інформаційно-пропагандистського забезпечення ГУ МПЗ ЗСУ, капітан першого рангу:
– Дуже важливо, що газета «День» на своєму фотоконкурсі обирає суспільно значущі теми, до таких я, безумовно, зараховую висвітлення ролі і місця Збройних сил України у відбитті російської агресії. Адже сьогодні в авангарді боротьби українського народу за своє право жити у власній незалежній державі стоять наші воїни, які щоденно здійснюють великий громадянський подвиг. Підтвердженням цього є нинішня виставка, яка показує незламний характер українського воїна. Усі роботи прекрасні і заслуговують високої оцінки, визначити кращі було дуже непросто. Унікальність виставки в тому, що тут показані і діючі військовослужбовці, і ті, що мають певні проблеми зі здоров’ям, які отримали внаслідок бойових дій, і вони всі в строю, вони нас усі об’єднують. «Антидепресант» цієї виставки в тому, що багато світлин присвячено громадянському подвигу людей. Деякі з них отримали поранення, і вони раніше вважали, що більше не братимуть участі у суспільній активності. Але люди переступили через себе і через надзусилля повернулися до нормального життя. Ми таких людей підтримуємо, і вони, самі того не знаючи, підтримують усіх нас.
До речі, я мав честь у 2010 році відвідувати і підтримувати фотовиставку «Дня» в Севастополі. Ця виставка позначалася на настроях севастопольців, вона об’єднувала Крим з іншими регіонами України. Я пам’ятаю реакцію кримчан – нормальну, толерантну. Це ще раз підтверджує, що вся проблема була принесена ззовні – з боку Російської Федерації.
«ЦЯ ВИСТАВКА ПОКАЗУЄ, НАСКІЛЬКИ МИ ПРИВІТНІ І ДОБРІ»
Алла БОНДАРЧУК, викладачка Житомирського коледжу культури і мистецтв:
- Дякую «Дню» за надзусилля! Ви прекрасні! Про фотоконкурс знаю давно, як і про газету та інші її проекти. Вважаю, що сьогодні ви тримаєте конкурентну першість. Всі ваші проекти необхідні для суспільства. Вони підтримують, зцілюють, дають надію. Вони дають силу і віру в нас, українців.
Взагалі я житомирянка. Спеціально приїхала на цю виставку. Тут є роботи моїх студентів Влада та Олексія. Вони вчаться у Житомирському коледжі культури і мистецтв, і думаю, у них великі перспективи. Вони старанні, творчі і захоплюються тим, що роблять. Я постійно читаю «День» і промотую ваш конкурс. Мої студенти захопились проектом, це їхня перша спроба взяти у ньому участь. До речі, було б добре, якби фотовиставка «Дня» побувала у Житомирі.
Ця виставка привертає увагу всіх до того, що відбувається сьогодні. На тлі військового конфлікту люди бачать, що ми переможемо, – і вже перемагаємо. Бо ми надзвичайно духовні, ми знову підтримуємо одне одного, і це помітно з виставки «Дня». Видно, що ми захоплюємося красивим. І хоча у деяких роботах є трагізм, ця виставка показує, наскільки ми привітні і добрі.
