74-річна Наталя Кукліна живе в центрі Києва. Щоб потрапити у під’їзд свого дому, вона має перетнути невеликий скверик, де вечорами, а часом і вдень, сидять галасливі компанії, часом — напідпитку. Пані Наталя не те щоби боїться, але щоразу почувається некомфортно, минаючи ці компанії. «Хтозна, чому вони там сидять і що собі думають», — усміхається жінка. В неї охайна зачіска, легкий макіяж, а на лікті висить елегантна жіноча сумочка.
Лідії Черновій 68 років, вона живе у спальному районі попід самим лісом. Любить активне дозвілля, часто ходить у театри. «У нас на районі багато людей, які вживають наркотики, випивають чи мають такий загрозливий вигляд, — розповідає пані Лідія. — Часом доводиться одній повертатися ввечері додому. Зі мною ще не траплялося небезпечних ситуацій, але я хотіла би бути готовою до них, знати, як діяти, якщо щось таке трапиться».
70-річна Ольга Репійчук не виглядає на свій вік — вона стильна, жвава і весела. Говорить, що її запальний характер не дозволяє пройти повз вуличні бійки або повз людей, які потребують допомоги. В її житті, розповідає, було кілька небезпечних ситуацій. Згадує, як колись увечері на неї в парку напав невідомий. «Він став дуже близько до мене, штовхнув, почав виривати сумку — це в нього вийшло не з першого разу, я її міцно тримала. Потім я впала, піднялась і побігла геть, дорогою загубила взуття. Так, босоніж, вибігла до людей», — згадує пані Ольга.
Сьогодні Наталя, Лідія, Ольга і ще 12 пенсіонерок і один пенсіонер — усі студенти Університету третього віку «Протон» — зібралися у тренувальній залі Київського інституту менеджменту, щоб навчитися основам стрес-підготовки та самозахисту. Упевнені, навчитися захищати себе і своїх близьких — ніколи не пізно. Так само вважає інструктор зі стрес-підготовки та систем ближнього бою Костянтин Ульянов, який проводить цей майстер-клас. Тим паче, свіжа статистика свідчить, що це вкрай необхідні знання і навички. За даними Національної поліції України, лише за вісім місяців 2021 року в Україні було скоєно понад 8,5 тисячі кримінальних правопорушень щодо осіб літнього віку.
«ІСНУЄ ДУМКА, ЩО З ХОРОШИМИ ЛЮДЬМИ НІЧОГО ПОГАНОГО НЕ СТАЄТЬСЯ. СТАЄТЬСЯ»
«Минулого тижня разом із пошуковою командою ми шукали в лісі 82-річну жінку. Вона вже 15 років збирає там гриби і знає цей ліс, як свої п’ять пальців. Цього разу, як і завжди, вона з подругами пішла туди по гриби, вони розійшлися в різні сторони і мали зустрітися на залізничній станції, щоб електричкою разом їхати додому. Подружки прийшли, а вона ні, — починає заняття Костянтин Ульянов, і аудиторія, в якій досі чулося перешіптування і стишений сміх, затихає. — Вона дзвонила своїм дітям, казала, що заблукала і що приїде наступною електричкою. Потім передзвонила і сказала, що вже розібралася, де вона, і знає куди рухатися далі. Ще через кілька годин, коли вже було темно, вона подзвонила і сказала, що заблукала і заночує в лісі. Минуло більше тижня, шансів, що вона жива, практично немає».
Аудиторія охає, дехто скрушно хитає головою.
— Як думаєте, що стало основною причиною того, що склалася така ситуація? — звертається тренер до присутніх.
— Може, стрес вплинув на те, що вона не змогла знайти дорогу? — лунає один варіант.
— Може, не треба було розходитися з подругами, навіть якщо добре знаєш ліс? — друга версія.
— Може, вона була впевнена, що ніколи там не заблукає, тому втратила пильність? — на цей варіант тренер схвально ляскає у долоні.
«Якби ми з вами опинилися в цьому лісі вперше в житті, ми би не розійшлися далі, ніж на п’ять метрів одне від одного. Тому що ми вважали би це місце небезпечним, а ця жінка вважала його абсолютно безпечним. Так само, як ми вважаємо безпечним наш під’їзд чи нашу вулицю, де ходимо щодня протягом багатьох років», — пояснює Костянтин Ульянов.
І додає: «Існує думка, що з хорошими людьми нічого поганого не стається. Стається»
Костянтин Ульянов звик проводити тренінги для військових та молодих людей, які хочуть опанувати навички самооборони. Він уперше працює з групою людей літнього віку, тож підбирає і приклади, й ілюстративний матеріал — відео з різноманітними реальними небезпечними ситуаціями — з урахуванням аудиторії.
«Є думка, що до людей вашої вікової категорії зловмисник може підійти тільки з метою заволодіти матеріальними цінностями. На жаль, це не так. Людина може просто любити завдавати фізичного болю іншим людям. Варто розуміти і те, що жертвами сексуального насилля стають не лише молоді дівчата, а будь-хто — від дітей до пенсіонерок», — пояснює тренер. І одразу говорить, що наші основні інструменти захисту — це м’язи шиї й голос. Озиратися і бути уважними. І кричати, якщо ситуація стає чи навіть видається небезпечною.
Костянтин Ульянов розповідає аудиторії про кольоровий код Купера, який допоможе оцінити ситуацію й діяти адекватно.
«Якщо вам треба сходити, скажімо, в банк, то весь свій шлях ви можете розбити на кольорові зони. Ваш дім до вхідних дверей — це зелена зона, там вам нічого не загрожує. Щойно ви виходите за двері, навіть якщо це ваш під’їзд, в якому ви живете останні 50 років, це вже не зелена зона, і це важливо розуміти. Ніколи ваш під’їзд не є зеленою зоною, навіть якщо ви живете в хорошому ЖК і у вас є консьєржка, там все одно може щось статися, — пояснює тренер. — І якщо вдома ви можете дозволити собі дивитися на капці, то як тільки ви опиняєтеся в під’їзді, подивіться на сходи, що ведуть вгору, і на сходи, що ведуть вниз. Тисячі разів ви там нікого не побачите, але ви сформуєте звичку. А звичка дуже допомагає в стресових, екстремальних ситуаціях».
Вулиця — це так само жовта зона. Окрім людей, небезпекою тут може бути дорога, а точніше автомобілі. Банально водієві може стати погано і він вилетить на тротуар. Тож на вулиці треба бути зосередженими і уважними. Костянтин наголошує, що якщо ви вертаєтеся цією ж дорогою ввечері, то варто підвищити рівень небезпеки до оранжевого. «Трохи більше крутити головою, дивитися, хто йде поряд, хто позаду», — говорить він.
Тренер пояснює, що зловмисник боїться трьох речей. «Перше, що ви уб’єте чи покалічите його просто на місці. Друге — що ви настільки довго будете чинити опір, що люди викличуть поліцію, хоча люди завжди дуже неохоче викликають поліцію, і що його піймають у момент злочину. І третє — що його піймають після злочину, — говорить Костянтин Ульянов. — Якась частина людей вже не захоче з вами зв’язуватися тільки тому, що ви на них подивилися. Зловмисник знає, що ви його бачили і зможете описати поліції. Обачна жертва — незручна жертва».
ЛІХТАРИК, СВИСТОК, ГАЗОВИЙ БАЛОНЧИК
Костянтин кілька разів повторює, що жертва ніколи не винна у тому, що з нею трапилося, завжди винен зловмисник. Утім обачність не завадить. Тренер розповідає про основні правила, які люди часто забувають або на які «забивають». Не сідайте у ліфт з незнайомим чоловіком або з людиною, яка не викликає у вас довіри чи чимось насторожує вас. Це ваше право — не їхати з кимось у ліфті. Майте при собі ліхтарик — ви зможете в темну пору і дорогу освітити, щоб не впасти, і вихопити з темряви обличчя потенційних нападників, які вже подумають, чи нападати, якщо ви їх побачили.
Костянтин радить мати при собі газовий балончик і носити його не в сумці, а в кишені, а коли ступаєте на темну дорогу, то брати у руку. На майстер-клас тренер приніс із десяток вже порожніх балончиків і роздав присутнім — щоб тренувалися вдома. Знову ж таки, бо звичка допоможе в небезпечній ситуації діяти автоматично, а не втрачати час на те, щоб розібратися, як користуватися балончиком.
Але головне, вкотре підкреслює тренер, — кричіть. «У будь-якій незрозумілій ситуації — кричіть. Кричіть, як востаннє», — говорить він. І пояснює, що більшість людей, які зіткнулися з насиллям, мовчки намагаються чинити опір.
«Не треба так», — говорить знову.
КРИЧІТЬ!
Одразу після теоретичної частини учасниць та учасника майстер-класу запрошують до практичних занять. Найперше — вчать правильно тримати перед собою руки, щоб не дати людини наблизитися до вас, і — кричати. Виявляється, просто кричати — не найпростіша задача. Учасниці по черзі тренуються з двома помічниками тренера. І якщо більшість практично одразу розуміє, як саме треба тримати руки і відштовхувати потенційного нападники, крикнути можуть одиниці.
«Не треба голосно говорити, викрикувати чи робити свій голос більш низьким і страшним, — пояснює їм тренер, — треба просто кричати. Кричіть!» Всі знову і знову пробують кричати.
Опісля Костянтин Ульянов з помічниками запрошують охочих взяти участь у змодельованих небезпечних ситуаціях. Розігрують ситуації, коли до людини в парку підходить незнайомий чоловік і намагається або напасти, або увести в бік. У разі опору — валить на землю і пояснює перехожим, що це його мама і в неї епілептичний напад. Попри те, що всі учасниці знають, що треба кричати, вони все одно чинять опір мовчки. Про що і попереджав тренер.
«Якщо ви не будете кричати, ніхто не зрозуміє, що вам потрібна допомога, особливо якщо все відбувається в темряві», — вкотре повторює Костянтин.
Після заняття учасниці ще розпитують тренера про різні нюанси і діляться власними історіями з життя. Вони натхненні й кажуть, що це було не лише корисно, а й дуже цікаво. Більшість планує носити із собою ліхтарик і свисток, дехто — купити газовий балончик.
«У людей старшого віку дуже великий життєвий досвід. Я про щось розказую, і майже завжди є людина, яка одразу ж розповідає історію зі свого життя, яка уточнює або підтверджує те, про що я говорю. Ці люди багато що бачили, тому з ними трохи легше працювати, бо вони знають, про що я кажу. На чому я акцентував сьогодні? Що треба бути обачними і завжди пам’ятати, що найкращий інструмент захисту в будь-якій небезпечній ситуації — наш крик», — розповідає Костянтин Ульянов.
«Те, що треба кричати, і те, як саме треба тримати перед собою руки, коли маєш справу з потенційно небезпечною людиною, — було корисним для мене, я цього не знала, — розповідає Наталія Кукліна. — Тепер почуватимуся трошки впевненіше, коли минатиму свій двір, бо знаю, що робити у небезпечній ситуації».
«Самозахист — це важлива тема, я би сказала — життєво необхідна. Треба вміти захистити себе і своїх близьких. Я люблю вчитися, вчусь все життя, тому із задоволенням прийшла на це заняття, — розповідає 64-річна Галина Максименко, студентка Університету третього віку «Протон». — Я зіграла у двох змодельованих ситуаціях і тепер розумію, що я робила не зовсім правильно, і як я маю діяти насправді. Було корисно почути від тренера і про ліхтарик і свисток, які потрібно мати при собі завжди, бо вони допомагають не лише у ситуаціях із непевними людьми, а й у випадку з бродячими собаками».
«У мене в житті бували неодноразово ситуації, де б ці знання могли знадобитися. Я по життю така заводна, я ніколи не пройду повз біду, не пройду повз людей, яким треба допомога. Сьогодні я зрозуміла, що допомагати треба, але робити це варто правильно — передусім, дбати про власну безпеку, — говорить Ольга Репійчук. — Я дуже старалася на практичних вправах, хоча, схоже, робила це неправильно. Просто в моїх діях був увесь мій характер. Я намагалася сама напасти і вдарити нападника, це було неправильно. Але на помилках вчаться».
НА ПЕНСІЇ: НОВІ ЗНАННЯ — НОВЕ ЖИТТЯ
Майстер-клас із самооборони для літніх людей проходив у межах освітнього проєкту «Протон-Марафон: втілюй мрії у 60+!». Організатори марафону — Університет третього віку «Протон» і Благодійний фонд Let’s help. Марафон триватиме з 1 по 13 жовтня і охопить п’ять міст України — Київ, Львів, Одесу, Харків і Дніпро. Розпочнеться він сьогодні, 1 жовтня, у Києві з лекції про щастя засновниці проєкту Upgrade, психологині Алли Клименко. Вона прочитає її у Київському національному університеті імені Т.Г. Шевченка.
Далі проєкт вирушає у Дніпро, де 3 жовтня відбудеться майстер-клас з ІТ «З Google життя в 60+ ще яскравіше». 5 жовтня у Харкові бізнес-тренер Олег Щербенко поділиться дієвими інструментами на тренінгу «Як почати бізнес в 60+». 7 жовтня в Одесі суддя шоу «Україна має талант» Євген Кот проведе танцювальний майстер-клас. 10 жовтня у Львові телеведуча та суддя кулінарного шоу «МастерШеф» Тетяна Літвінова навчить готувати італійські страви. Завершиться Марафон 13 жовтня у Києві благодійним кінопоказом у кінотеатрі «Жовтень».
Мета Марафону — надихнути людей елегантного віку жити насиченим і цікавим життям, втілювати мрії і здобувати нові знання. А також — розповісти більше про можливості, які пропонує пенсіонерам Університет третього віку «Протон», який з 1 жовтня 2021-го починає працювати ще в чотирьох містах, окрім Києва, — Одесі, Львові, Дніпрі та Харкові. Для того, щоб стати студентом чи студенткою «Протона», потрібні лише дві речі — пенсійне посвідчення і велике бажання здобувати нові знання і досвіди.
«Університет третього віку в Києві існує з 2009 року. Цього року благодійний фонд Let’shelp взяв цей проєкт під своє крило і розширив його на ще чотири міста. У планах фонду — щороку плюс п’ять міст, — розповідає Анна Клименко, керівниця проєкту Університет третього віку «Протон». — Цього року ми також модернізували проєкт і додали новаторські предмети, серед яких медіаграмотність, економіка, фінансова грамотність, яку викладатимуть експерти з Національного банку України, інноваційні технології та тренди. А також окрему навчальну програму «Бізнес та підприємництво»».
«Із року в рік ми переглядаємо дисципліни, які пропонуємо своїм студентам, аналізуємо, що для них є цікавим і перспективним, — розповідає Жанна Саврилова, ректор Університету третього віку «Протон». — Цієї осені ми запускаємо нову програму — «Бізнес і підприємництво». Пенсіонери, які закінчать річне навчання на цій програмі, зможуть згодом відкрити свою справу, зокрема і в інтернеті. Це безкоштовний курс».
«Усвідомити, що вихід на пенсію — це не кінець життя, а новий цікавий етап з новими можливостями — перший крок до зміни якості власного життя і до зміни культури старіння в Україні загалом, — розповідає співзасновниця і голова правління БФ Let’s help Ольга Бондаренко. — Мета нашого освітнього марафону, як і загалом мета заснування і розширення Університету третього віку «Протон», — показати ці можливості, надати безбар’єрний доступ до освіти, спорту і якісного дозвілля людям старшого віку, дати їм змогу бути активними і залишатися важливою частиною суспільства й на пенсії. Це не лише розмова про гідне життя для сьогоднішніх пенсіонерів, а й важливий життєвий сценарій для сучасної молоді: що старість — це не щось жахливе, це так само безліч можливостей для наповненого і цікавого життя, і що вже зараз молодь може долучитися до формування нової культури життя 60+ й розвінчання стереотипів — своїми ідеями, знаннями і готовністю до активного діалогу зі старшим поколінням».
Сьогоднішні студенти університету розповідають, що навчання докорінно змінило їхнє життя. Окрім нових знань і навичок, це ще й активне спілкування, цікаве дозвілля, а дехто навіть знайшов кохання — серед одногрупників. Для багатьох університет став тією соломинкою, яка не лише не дала потонути, а й відкрила нові життєві горизонти.
«Я студентка з самого початку університету, вже 12 років, — розповідає Наталя Кукліна. -У мене склалася дуже важка сімейна ситуація, трапилася велика біда, і мені потрібна була допомога. Моя сусідка тоді сказала: «Щоб ти не сиділа вдома і не ридала цілими днями, пішли зі мною на заняття». І мене затягнуло це навчання. Я дуже вдячна університету, він мене врятував у найскладніший час. Якби його не було, я не знаю, що би було і як би я пережила свою біду. Тоді він став для мене спасінням, а зараз він — моє задоволення».
