Богдану Сильвестровичу Ступці не судилося дожити до свого ювілею, і сьогодні наша спільна мета — рідних, друзів, колег, шанувальників таланту артиста — вшанувати його пам’ять гідно. Повторами документальних програм за участю Богдана Ступки на телебаченні, радіопередачами, в яких ми ще раз почуємо неповторний і незабутній голос актора, ретроспективами фільмів, у яких він знімався, фотовиставками та іншими акціями. Щирими й неформальними, що представляють «Богом даного» Україні та світові Артиста в простоті й величі, які органічно перепліталися у Богдані Ступці.
Естафету ювілейних заходів розпочала Одеса. З 20 до 23 травня в кінозалі «Інотеатр» і санаторії «Біла акація» було показано ретроспективу фільмів актора, об’єднану назвою «Незнайома геній Богдан Ступка» (нагадаю: фільмографія актора налічує понад 120 ролей у різних за жанрами картинах, де актор демонструє не просто професійну майстерність, а й різні грані своєї абсолютної лицедійської геніальності).
Одесити побачили вісім маловідомих глядачам фільмів різних років, які любив і цінував сам актор і які були незаслужено забуті кінопрокатниками й ТБ-менеджерами. Це: біографічна драма «Із житія Остапа Вишні» режисера Ярослава Ланчака — історія кохання письменника-сатирика Павла Губенка, засланого до Сибіру, й акторки Варвари Маслюченко; екранізація драматичної поеми Лесі Українки «Камінний господар» Мирослава Джинджиристого; соціальна драма білоруського режисера Ренати Грицькової «Інсайт», неймовірно стильна з нальотом декадансу мелодрама «Єлисейські поля» — режисерська робота талановитого художника Олексія Левченка, поетична притча Михайла Іллєнка «Фучжоу» й дві стрічки метрів світового кіно — «Два в одному» одеситки Кіри Муратової та «Серце на долоні» польського режисера Кшиштофа Зануссі.
Фільмом відкриття ретроспективи стала документальна стрічка «Забудьте слово «смерть» (режисер — В. Ніколаєць), створена через рік після відходу Ступки на базі записаних раніше інтерв’ю. Мало хто з глядачів зміг стримати сльози, коли в останньому кадрі Богдан Сильвестрович, що йде, обертається, посміхається лукаво й каже: «Ну, я пішов... У мене зйомка»...
Крім того, одесити змогли відвідати справді унікальну виставку фотографій з особистого архіву актора, які виставлялися всього лише один раз, у столичній галереї М17, через рік після смерті Богдана Сильвестровича.
— Ці фотографії — сімейна гордість. На них ви побачите Бодечку (так вдома всі, навіть діти, називають Богдана Сильвестровича —
І. Г.) на зйомках, в родинному колі, з друзями, просто у хвилини роздумів. Нам дуже хотілося відкрити й непублічний бік його життя, — прокоментувала фотовиставку невістка Богдана Сильвестровича Ірина Ступка, яка спеціально приїхала на відкриття ретроспективи до Одеси.
До речі, після Одеси фільми й фотовиставка побувають у багатьох інших містах України. Маршрут ще уточнюється, але зупинки у Львові, Дніпропетровську, Кам’янець-Подільському, Переяславі-Хмельницькому вже заплановано.
А кияни можуть згадати про улюбленого актора, подивившись фільми за його участю в Культурному центрі «Кінотеатр «Київ», які нині проходять. Ретроспективу «Ступка 75: Stranger» підготував Національний центр Олександра Довженка. І так само, як і його одеські колеги, акцентував не на популярних картинах, що стали візитівкою Богдана Ступки, а на маловідомих широкому колу глядачів («Давня легенда. Коли сонце було богом», «Шантрапа», «Фучжоу», «Серце на долоні», «Два в одному»).
Напередодні дня народження Богдана Ступки у Києві на Байковому кладовищі відкрили пам’ятник на могилі актора. Автор — відомий український скульптор Михайло Рева. Спочатку багато хто здивувався, чому вибір впав на одеського скульптора?
— Відповідь проста: ми познайомилися з Богданом Сильвестровичем 1997 року, під час проведення конкурсу «Людина року». Відразу потоваришували, а потім і поріднилися: я — хрещений батько маленького Бодечки, сина Ірини та Остапа. Тому, коли Богдана Сильвестровича не стало, і родина довірила мені зробити пам’ятник, я майже рік думав, як створити нетривіальний спосіб, який би уособлював силу особистості Богдана Ступки. Увесь час на згадку спадали його вірші: «Не закохуйся в обличчя/не закохуйся в вбрання/а закохуйся в ту душу/що потрібна для життя» ... Ці рядки стали для мене своєрідним камертоном у роботі, — розповів М. Рева. — А рішення, яким має бути пам’ятник Ступці, прийшло несподівано ...
В Одесі, навесні 2013-го, був страшний ураган, який пам’ятають багато одеситів. І біля мого будинку з коренем вирвало потужне дерево. Цей образ-дерево, що корінням дивиться в небо, і стало основою пам’ятника. Але я довго не міг завершити його: потрібно було поєднати в скульптурі кілька речей — народний стрижень, професіоналізм і смак. У гілках дерева підсвідомо вгадувався вертеп — веселе народне свято ... але після подій на Майдані (увесь цей час я працював над пам’ятником), надгробок у такому вигляді нагадував мені декорацію до казки ... І я попросив Остапа поїхати зі мною на батьківщину Богдана Сильвестровича. Там мені показали місце, де раніше стояла церква, в якій хрестили Ступку (під час війни вона згоріла, на її місці збудували іншу, кам’яну). Я побачив біля храму таке саме дерево — мурашки пішли поза спиною ... І зрозумів, що все робив правильно. Образ пам’ятника було завершено. Це — дерево, що росте корінням в небо й відбивається у чорній гранітній плиті. Біля кореня стоїть свічник (на три свічки), поруч лежить натільний хрест. Прагнення до небесних висот і зв’язок із рідною землею — Гімн українському Духу і Таланту!
На пам’ятнику є ще багато важливих деталей. Я ліпив скульптуру, коли відбувалися важливі ключові події для нашої країни, і це відбилося в манері ліплення, у символах, які присутні там ...
А в Міжнародному аеропорту «Бориспіль» (термінал D) — «повітряних воротах» України у світ — відкрилася виставка «Я-Богдан». Це — фотографії з особистого архіву артиста й графічні роботи талановитого Сергія Якутовича (художник-постановник фільмів «Молитва за гетьмана Мазепу», «Тарас Бульба»), підкріплені цитатами критиків про Богдана Ступку й афористичними висловами самого актора. Написи — двома мовами: українською та англійською. Цю експозицію було зроблено до 70-річчя Богдана Сильвестровича, але знайомі з нею лише обрані. А зараз, без перебільшення, виставку «Я — Богдан» побачить увесь світ! Адже через аеропорт «Бориспіль» до кінця року пройдуть сотні тисяч пасажирів!
